18 // Положення про малий омованіе

Положення 323 – Якщо після здійснення малого обмивання у людини виникне сумнів, порушилося воно чи ні, то він повинен вважати, що мале обмивання не порушена. А якщо у нього виникне сумнів, чи здійснював він мале обмивання чи ні, то вважається, що він його не здійснював.

Положення 324 – Якщо людина переконана в тому, що він зробив мале обмивання, але також переконаний в тому, що він зробив одне з дій порушують його (наприклад, помочився), але не знає, що з цих двох він зробив раніше, то в цьому випадку він повинен зробити мале обмивання.

Положення 325 – Якщо у людини виникає безліч сумнівів щодо малого обмивання (наприклад, в діях малого обмивання, в чистоті води, у відсутності перешкод для проникнення води до шкіри ), то він не повинен звертати увагу на свої сумніви.

Положення 326 – Якщо після закінчення молитви у людини виникне сумнів, чи здійснював він мале обмивання чи ні, то виконана їм молитва буде вірною, але для наступних молитов він повинен зробити мале обмивання.

Положення 327 – Якщо в процесі виконання молитви у людини виникне сумнів, чи вчинив він мале обмивання чи ні, то він повинен завершити молитву, а після цього, зробивши мале обмивання, повторно виконати її.

Положення 328 – Деякі хворі люди не можуть контролювати виділення сечі, яка крапля за краплею виходить у них назовні, або ж у них мимоволі виділяється кал. Якщо такі люди будуть знати, що після настання часу молитви і до її закінчення у них на якийсь час припиниться мимовільне виділення сечі (калу), за яке вони зможуть зробити мале обмивання і виконати молитву, то вони повинні виконати молитву в цей проміжок часу . У подібних випадках вони повинні задовольнитися лише вчиненням обов’язкових частин молитви, тобто, якщо не дозволяє час, їм не потрібно вимовляти азан, ікаму і кунут.

Положення 329 – Часом у хворих людей мимовільне виділення сечі (калу) не зупиняється навіть на короткий проміжок часу, за який можна зробити мале обмивання і виконати молитву. Якщо під час виконання молитви у таких людей сеча (кал) виділяється всього кілька разів, то вони можуть здійснювати мале обмивання після кожного мимовільного виходу сечі (калу). У цьому випадку, відповідно до обов’язкової заходи, їм потрібно поставити поруч з собою посуд з водою, і, після кожного виділення сечі (калу), їм потрібно здійснювати мале обмивання і продовжувати виконання молитви. Але якщо сеча (кал) виділяється не перестаючи, і постійне вчинення малого обмивання представлятиме труднощі, то досить зробити тільки одне мале обмивання.

Положення 330 – Якщо сеча і кал виділяються весь час не зупиняючись, і людині важко здійснювати мале обмивання після кожного виділення сечі (калу), то, як було сказано раніше, йому дозволяється виконувати молитву з одним малим обмиванням. Більш того, такій людині дозволяється виконати з одним малим обмиванням відразу дві молитви, полуденну і післяполуденні, вечірню та нічну. Хоча, згідно з бажаною обережності, краще здійснювати мале обмивання для кожної з молитов.

Положення 331 – Якщо хворі люди, про яких було сказано в попередніх пунктах, за власним бажанням сходять в туалет, то після цього вони повинні зробити мале обмивання.

Положення 332 – Хворі люди, які не можуть стримати вихід кишкових газів, повинні діяти відповідно до положень, що стосуються людей з мимовільним виділенням сечі і калу.

Положення 333 – Хворі люди з мимовільним виділенням сечі або калу, які виділяються не перестаючи, повинні приступити до виконання молитви відразу ж після здійснення малого обмивання. Таким людям не обов’язково здійснювати повторне мале обмивання для виконання молитви-іхтіят, забутого засвідчення (ташаххуда) і забутого земного поклону. За умови, що між молитвою і цими діями не буде тривалого проміжку часу.

Положення 334 – Хворі люди з мимовільним виділенням сечі або калу перед виконанням молитви повинні убезпечити інші ділянки свого тіла від зіткнення з сечею або калом. Наприклад, це можна зробити за допомогою поліетиленового пакета. І, згідно з обережності, перед кожною молитвою їм потрібно промивати водою місце виходу сечі або калу.

Положення 335 – Якщо люди, які мають вищезгадані хвороби, мають можливість легко від них вилікуватися, то вони зобов’язані лікуватися. Якщо ж вони не будуть лікуватися, то для них це обернеться труднощами.

Положення 336 – Якщо людина мала хвороба, яка полягає в мимовільному виділення сечі або калу, а потім вилікувався від неї, то йому не обов’язково повторно виконувати молитви, виконані ним у час хвороби. Однак, згідно з обов’язкової заходи, якщо він вилікується від хвороби до закінчення часу молитви, то він повинен повторно виконати молитву, час якої ще не минув.

Дії, для яких необхідно вчинення малого омованія

Положення 337 – Для виконання шести діянь людина зобов’язана мати мале ритуальне обмивання (вуду):

1 – Для виконання обов’язкових молитов (крім молитви за покійним).

2 – Для виконання забутого земного поклону і засвідчення (ташаххуд).

3 – Для здійснення таваф (обов’язкового обходу Кааби), навіть для здійснення таваф бажаного хаджу і ‘ умри. Необхідно пам’ятати, що таваф є обов’язковою частиною хаджу і ‘ умри.

4 – Якщо людина дасть обітницю або клятву зробити мале обмивання.

5 – Якщо людина дасть обітницю доторкнутися будь-якої частиною тіла до тексту Корану (в разі якщо дана дія буде заохочувально з точки зору Ісламу, наприклад, поцілувати Коран) .

6 – Для промивання водою опоганеного Корану або його вилучення з опоганеного місця (в разі, якщо він вимушений рукою або іншою частиною тіла доторкнутися до Коранічне тексту).

Положення 338 – Людині, яка не має малого ритуального обмивання, забороняється торкатися будь-якої частиною тіла до тексту Корану. Однак дозволяється стосуватися перекладів Корану на інших мовах.

Положення 339 – Необов’язково утримувати від дотику до тексту Корану божевільного і дитини, що не мають малого ритуального обмивання. Але якщо вони здійснять дію, яке буде вважатися неповагою до Корану, то їх потрібно утримати від цієї дії.

Положення 340 – Людині, яка не має малого обмивання, забороняється торкатися імені Всевишнього Аллаха, якою б мовою вона не була написано (згідно обов’язкової заходи).Також забороняється торкатися благословенних імен Пророка Ісламу (Дбар), 12-ти безгрішних імамів (ДБМ) і Фатіми Захри (ДБМ), якщо це буде вважатися образою або проявом неповаги по відношенню до них.

Положення 341 – Бажано, щоб людина постійно перебував в стані малого ритуального обмивання, незалежно від настання часу молитви. І після настання часу молитви він може виконати молитву з цим малим обмиванням.

Положення 342 – Якщо людина, переконаний в настанні часу молитви, зробить мале обмивання, а потім зрозуміє, що час молитви ще не настав, то вчинене ним мале обмивання буде дійсним.

Положення 343 – Бажано зробити мале обмивання для виконання наступних діянь: для читання Корану; для виконання молитви за покійним; для читання молитов-прохань (дуа). Бажано щоб людина, що має мале обмивання, оновив його перед виконанням молитви, тобто повторно звершив мале обмивання. Якщо людина зробить мале обмивання для виконання одного з бажаних діянь, то з цим же малим обмиванням він може виконувати всі обов’язкові діяння.

Дії, які, порушують мале обмивання

Положення 344 – Вісім дій порушують (анулюють) мале ритуальне обмивання (вуду):

Перше: Виділення сечі.

Друге: Виділення калу.

Третє: Вихід кишкових газів.

Четверте: Глибокий сон, під час якого людина нічого не бачить і не чує. Але якщо очі не бачать, а вуха чують, то мале обмивання не буде порушено.

П’яте: Дії, що сприяють втраті розуму, такі як втрата свідомості, сп’яніння, божевілля (згідно обов’язкової заходи).

Шосте: Істіхада (жіночі вагінальні виділення).

Сьоме: Дії, що тягнуть за собою вчинення великого ритуального обмивання (гуслі).

Восьме: Дотик до небіжчика.

Мале омованія при наявності ран

Положення 345 – Іноді на одній з ділянок тіла, які необхідно обмивати або протирати при здійсненні малого обмивання, з’являється рана (фурункул або перелом). У разі якщо поверхня рани відкрита, і на ній немає крові, і вода не становить для неї шкоди, то необхідно зробити мале обмивання звичайним способом.

Положення 346 – Якщо рана (фурункул або перелом) буде присутній на обличчі або руках, і її поверхня буде відкрита, але промивання рани водою представлятиме для неї шкоди , то досить омити околиці рани. І якщо протирання мокрою рукою не принесе ніякої шкоди рані, то необхідно протерти її мокрою рукою. Якщо ж протирання рани буде шкідливо для неї, тоді бажано накласти на рану чисту матерію і провести по ній мокрою рукою.

Положення 347 – Якщо рана (фурункул або перелом) буде присутній на голові або стопах, і людина не зможе протерти їх звичайним способом, то необхідно накласти на них чисту матерію, і водою, що залишилася на руках після обмивання обличчя та рук, виконати протирання на матерію. Згідно обов’язкової заходи, після цього потрібно зробити і «таяммум». У разі неможливості накладення матерії, необхідно зробити мале обмивання без протирання голови і ніг, а потім, відповідно до обов’язкової заходи, необхідно зробити «таяммум».

Положення 348 – Якщо на рану (фурункул або перелом) накладена пов’язка (гіпс, мазь тощо), і якщо існує можливість без будь-яких ускладнень зняти її, і вода не буде представляти шкоди для рани, то необхідно зняти пов’язку і зробити мале обмивання. В іншому випадку потрібно промити околиці рани або перелому, і, згідно з бажаною обережності, протерти пов’язку (гіпс, мазь) мокрою рукою. А якщо пов’язка (гіпс, мазь) є опоганеної, або ж неможливо протерти її мокрою рукою, то необхідно накласти на неї чисту матерію і провести по ній мокрою рукою.

Положення 349 – Якщо пов’язка (гіпс, мазь) накладена на все обличчя або повністю на одну з рук, то, згідно з обов’язкової заходи, необхідно зробити мале обмивання описаним вище способом, і після цього додатково здійснити «таяммум». Точно також необхідно вчинити, якщо пов’язка (гіпс, мазь) буде накладена на всі ділянки тіла, які омиваються і протирати при здійсненні малого обмивання.

Положення 350 – Якщо пов’язка (гіпс) накладена на долоню або пальці, і під час здійснення малого обмивання пов’язка була протерта мокрою рукою, то дозволяється виконати протирання голови і ніг вологою, що залишилася на цій пов’язці. І якщо цієї вологи буде недостатньо для виконання протирання, то можна зібрати вологу з інших ділянок тіла, які омиваються при здійсненні малого обмивання.

Положення 351 – Якщо пов’язка (гіпс, мазь) закриває прилеглі до рани ділянки тіла більше необхідного, і немає ніякої можливості зняти її, то в цьому випадку потрібно зробити мале обмивання відповідно до положень, описаними вище. І, згідно з бажаною обережності, потрібно додатково здійснити «таяммум». Але якщо існує можливість видалити зайву частину пов’язки, то необхідно видалити її.

Положення 352 – Якщо на ділянках тіла, які омиваються і протирають при здійсненні малого обмивання, відсутня рана, фурункул або перелом, але з інших причин вчинення малого обмивання представлятиме шкода, то в цьому випадку необхідно зробити «таяммум». Але якщо шкода буде представляти тільки обмивання будь-якої частини особи або рук, то досить омити їх околиці. У цьому випадку, відповідно до обережності, потрібно також зробити «таяммум».

Положення 353 – Іноді на ділянки тіла, які омиваються або протирати при здійсненні малого (вуду) і великого (гуслі) обмивання, прилипають будь-які предмети, віддерти які неможливо, або ж це пов’язане з великими труднощами. У цьому випадку необхідно зробити мале обмивання зазначеним вище способом. Тобто омити околиці прилип предмета, а потім провести по ньому мокрою рукою.

Положення 354 – Велике ритуальне обмивання (гуслі), при наявності на тілі пов’язки, гіпсу або мазі, відбувається так само, як в подібних випадках відбувається мале обмивання ( вуду). Але, згідно з обов’язкової заходи, велика обмивання в подібних випадках має відбуватися звичайним способом, а не способом «гуслі-іртімасі».

Положення 355 – Якщо на обличчі і руках людини, обов’язком якого є вчинення «таяммума», з’явиться рана, фурункул або перелом, то він повинен здійснювати « таяммум» так само, як в подібних випадках відбувається мале обмивання.

Положення 356 – Якщо людина, яка зобов’язана здійснити велике чи мале обмивання при наявності рани, буде переконаний в тому, що його рана (перелом) не заживе до закінчення часу молитви, то він може виконати молитву на початку часу її виконання. Але якщо існує ймовірність того, що рана (перелом) заживе до закінчення часу молитви, і внаслідок цього можна буде зробити повноцінне велике чи мале обмивання, то в цьому випадку, відповідно до обов’язкової заходи, йому необхідно почекати.

Положення 357 – Якщо вчинення обмивання особи буде шкідливо через наявність хвороби очей, то замість малого обмивання необхідно зробити «таяммум». Якщо буде можливість омити тільки околиці очей і інше обличчя, то цього буде достатньо.

Положення 358 – Молитви, виконані з великим або малим обмиванням, які були здійснені через наявність на тілі рани (вуду аль-Джабіра), не потребують повторному виконанні. Крім випадків, коли рана (перелом) заживе до закінчення часу молитви. У цьому випадку, відповідно до обов’язкової заходи, необхідно повторно виконати молитву.