1 // Урок перший

Види діянь

В ісламській релігійній практиці здійснюються людиною діяння діляться на п’ять видів:

Перший: Обов’язкові діяння (ваджіб) , вчинення яких обов’язково, а не вчинення заборонено. За вчинення обов’язкових діянь людині належить нагорода, а їх не вчинення тягне покарання. Наприклад, виконання щоденних молитов, вчинення посту в місяць Рамадан.

Другий: Заборонені діяння (харам) , вчинення яких заборонено і тягне за собою покарання. Наприклад, вживання алкоголю, брехня.

Третій: Бажані діяння (мустахаб) , за вчинення яких належить нагорода, а не вчинення карається. Наприклад, виконання бажаної нічної молитви, благодійність.

Четвертий: Небажані діяння (макрух), вчинення яких несхвально, але і не карається. Наприклад, подорожньому небажано виконувати колективну молитву слідом за людиною, яка не є мандрівником.

П’ятий: Допустимі діяння (мубах), за вчинення або не вчинення яких не покладається ні нагороди, ні покарання. Наприклад, ходьба, сидіння.

таклід (Дотримання)

Слово «таклід» перекладається з арабської мови як наслідування і проходження. В ісламській релігійній практиці під словом «таклід» розуміється проходження мусульман вказівкам (фетвам) авторитетного релігійного законоведа (муджтахіда), яка досягла найвищих рівнів шаріатських знань, а також практичне наслідування йому у виконанні релігійних обрядів.

Положення 1 – Нікому з мусульман не дозволяється здійснювати наслідування в основних положеннях релігії, в основах віри, до яких відносяться єдинобожжя, справедливість, пророцтво, імамат і воскресіння з мертвих. Кожна людина повинна сама переконатися в їх істинності. Але в другорядних (практичних) положеннях релігії, таких як молитва, піст, закят, хадж і т.д., мусульманин чи повинен бути муджтахід (релігійним законоведом, здатним витягувати вірні шаріатські положення з достовірних джерел) і діяти відповідно до своїх знань, або ж , якщо він не є релігійним законоведом, слідувати вказівкам релігійного законоведа. Так само як звичайні люди, які не мають знань в будь-яких областях, завжди звертаються до авторитетних фахівців.

Крім сказаного вище мусульманин може здійснювати свої релігійні обов’язки, виходячи з обережності, тобто здійснювати їх таким чином, щоб у нього з’явилася впевненість у правильному виконанні своїх обов’язків. Наприклад, якщо деякі релігійні правники вважають будь-яке діяння забороненим, а деякі дозволеним, то, виходячи з обережності, йому потрібно залишити вчинення даного діяння. Або, якщо одні релігійні правники вважають будь-яке діяння бажаним, а інші обов’язковим для здійснення, то йому потрібно обов’язково виконати дане діяння. Але так як здійснення релігійних обрядів, виходячи з обережності, не така вже й легка справа, і потребує володінні достатнього рівня знань в шаріатських науках, то більшість мусульман повинні слідувати вказівкам релігійного законоведа.