75. Невже ви (мусульмани) сподіваєтеся, що вони (іудеї) повірять вам (увірують в те, що говорите ви)?! Серед них були такі групи, які чули слово Аллаха, а потім, після того як зрозуміли його зміст (усвідомивши, що це істина), свідомо спотворили його (спотворювали, змінювали істинний сенс).
76. І коли (іудеї час пророка Ісламу) зустрічали тих, якіувірували, говорили: «Ми увірували». А коли сходилися один з одним наодинці, (одні іншим заперечували і) говорили: «Навіщо ви розповідаєте їм те, що сказав вам Аллах (в Торі щодо ознак останнього Пророка), щоб вони мали це в якості аргументу проти вас перед вашим Господом?! Невже ви не зрозумієте?”
77. Хiба вони не знають, що Аллаху відомо і таємне і явне (iхнє)?!
78. І серед них (юдеїв) є неосвічені (такі, які не вміють ні читати, ні писати), такі, які не знають (свого) Писання, (для них Тора) тільки порожні мрії, і (це -) вони тільки припускають (бо не відають істини).
79. Горе ж (сильне покарання обіцяно) тим, які пишуть Писання (Тору) своїми руками, а потім кажуть: “Це від Аллаха”, щоб отримати за це (підробку) мізерну плату (малу ціну). Горе ж їм за те, що переписали їх руки, і горе їм за те, що вони набувають (з цього спотворення вигоду).
80. І (вони) говорять: “Не охопить нас (пекельний) вогонь ні в якому разі, хіба що на лічені дні”. Скажи (їм, о Мухаммед!): “Хіба ви отримали на те обіцянку Аллаха – а слову Своєму Аллах ніколи не змінить, або ж ви говорите на Аллаха те, чого не знаєте?!”
81. Так (охопить вас пекельний вогонь)! Той, хто придбав зло (здійснював погані вчинки) і його оточили власні гріхи (такі люди якщо до смерті не покаяться), то вони мешканці вогню (Пекла), вони в ньому будуть вічно перебувати.
82. А ті, які увірували і творили благе (і робили це тільки заради Аллаха), такі (люди) мешканці Раю, вони в ньому будуть вічно перебувати.
83. І (згадайте,) як ми взяли заповіт (договір) з синами Ісраїля (і цей заповіт полягав у тому, що): “Не будете вклонятися нікому, крім Аллаха, до батьків – благодіяння (робіть добро) і до родичів, і сиріт, і бідняків. Говоріть людям приємне і робіть молитву (намаз), і роздавайте милостиню (закят)”. (Але ви) Потім відвернулися (порушили договір) за винятком небагатьох, і ви відвернулися.
84. І (в той час) ми взяли з вас (о сини Іcраїля) заповіт (про те, що): “Не будете проливати вашої крові (жоден з вас не буде вбивати іншого) і виганяти один одного з ваших жител”. Потім ви визнали (підтвердили цей договір) і самі засвідчили (його).
85. Після ви (знову порушуючи заповіт) вбивали один одного і виганяли одну частину з вас з їх (рідних) жител, об’єднавшись з одними проти інших в гріху і в ворожнечі. А якщо (вони) приходили до вас як полонені, ви викуповували їх (щоб звільнити з полону), але ж вам (з початку) було заборонено (навіть) виганяти їх (з їхніх жител). Хіба ви віруєте в одну частину Писання (Тори) і проявляєте невіру в іншій (її частині)? Нема відплати тому з вас, хто робить це, крім ганьби (і приниження) в цьому світі, а в Судний день вони будуть віддані найбільш жорстокому покаранню! І Аллах не в невіданні щодо ваших вчинків (Він відає про все про те, що ви творите).
86. Вони – ті, які купили (вважали за краще цю) мирське життя (в обмін) на (майбутнє) загробне життя і (з цього) їх страждання не будуть полегшені, і не буде їм надана допомога.
87. І звичайно ж Ми дарували Мусі Писання (Тору) і слідом за ним (Мусою) направляли (до синів Ісраїла інших) посланників. Ми дарували Ісі, синові Марьям, ясні знамення і зміцнили його Святим Духом (ангелом Джібрілом). Але чому ж кожен раз, як до вас приходить посланник (з одкровенням від Аллаха) з тим, що не до душі вам, ви звеличувались (проявляєте зарозумілість), одних відкидаєте, а інших вбиваєте?
88. І сказали (вони): “Серця наші покриті (недоступні для віри і через це істина не доходить до нас)”. Але ні, прокляв їх Аллах (позбавив їх Свого милосердя) за невіру, (тому що) мало вони вірують!
89. А коли прийшло до них (ще одне) Писання (Коран) від Аллаха, що підтверджує (істинність) того (Тори), що з ними (було), – адже раніше вони просили допомоги (у Аллаха) для перемоги над невірними (з останнім посланником, що приносить Писання), – так, коли прийшло до них те, що знали (заздалегідь і чекали), вони (іудеї) відкинули його. Так буде прокляття Аллаха над невірними!
90. Незначна плата, за яку продали вони (іудеї часу Пророка Ісламу) свої душі (самих себе), відкинувши послане Аллахом, заздрячи тому, що Аллах посилає Свою милість (Писання – Коран) тому зі Своїх рабів, кому забажає. І накликали вони на себе гнів (Аллаха). Воістину, для невірних (приготовлене) принизливе покарання.
91. А коли їм говорять: “Повірте в те, що послав Аллах (в Корані),” вони говорять: “Ми віримо в те, що було послано нам (в Торі),” і не вірять в те, що (було послано) за цим (за Торою), хоча це (Коран) істина, що підтверджує те, що вже з ними. Скажи (їм): “Якщо ви віряни (якщо вірите в Тору) чому ж тоді ви раніше вбивали пророків Аллаха?”
92. Звичайно ж Муса прийшов до вас з ясними знаменнями, але після цього (в його відсутність) ви взяли тільця (і стали поклонятися йому) і ви нечестивці (несправедливі).
93. І (згадайте) як Ми взяли (Аллах взяв) з вас (з синів Ізраїля) обіцянку і (в знак сили Божої) спорудили над вами (гору) Тур (і сказали): “Тримайтеся міцно за те (Тору), що дарував вам (Аллах) і слухайте”. Вони сказали: «Ми почули і не підкоряємося». Серця їх ввібрали (любов) до бичка. Скажи (їм, о Мухаммед): (Зізнайтеся ви іудеї) Погано те, що наказує вам ваша віра, якщо ви (взагалі) є вірянами”.
94. Скажи: “Якщо майбутнє життя (Рай), що у Аллаха, призначене тільки для вас (так як ви в це вірите), а не для інших людей, то побажайте ж (для себе) смерті (яка приведе вас в Рай) якщо ви правдиві”.
95. Але вони ніколи не побажають її (смерті) через те, що творили власними руками (знають що згрішили і не потраплять в Рай). Аллах відає про неправедних (несправедливих).
96. Звичайно ж, ти (о Пророк) знайдеш (побачиш), що вони самі прагнуть люди до (цього мирського) життя і навіть (більше) ніж ті, які стали багатобожниками (навіть більше ніж багатобожники, які не вірять в Рай). Хотів (бажав) б кожен з них, щоб йому дано було життя в тисячу років, але не віддалить його від покарання (в Пеклі) те, що йому буде дане довге життя, адже Аллах бачить, що вони творять!
97. Скажи (о Пророк, іудеям, які говорять що Джібріль наш ворог і тому ми не віримо в твоє пророцтво): “Хто ворог (ангелу) Джибрілю (той є ворогом Аллаха, тому що), воістину він (ангел Джібріль) з дозволу Аллаха звів його (Коран) у твоє серце на підтвердження істинності того, що вже було послано до нього (до Корану), як прямий шлях і добра звістка вірянам”.
98. Хто є ворогом Аллаха, і Його ангелів, і Його посланників, і (також двох ангелів) Джибріля, і Мікаіля (хто вважає ворогом хоча б одного з усіх, хто був перерахований, стає невірним і нехай знає, що) воістину Аллах – ворог невірним!
99. Звичайно ж Ми послали тобі (о Пророк) ясні знамення (аяти Корану), а відкидають їх (і не вірять в них) тільки нечестивці.
100. А чому кожен раз, як вони (сини Іcраїля) укладають договір (з Аллахом або його посланцями), частина з них (деякі з юдеїв) відкидає його (договір і не виконують свої домовленості)? Так, більшість з них не вірить!
101. І коли приходив до них (іудеїв) посланник від Аллаха (пророк Мухаммед з Кораном), підтверджуючи істинність того (Тору), що з ними, частина з тих (- іудейські вчені), кому даровано було Писання (- наука Тори), відкидали писання Аллаха за свої спини (відмовлялись вiд писання Аллаха), як ніби-то вони не знають (про що йде мова і що в Торі написано, що Мухаммад, дійсно, – посланник Аллаха).
102. І пішли вони (ті іудеї, які відкинули Тору) за тим, що читали шайтани (невірні джини, які підкорялись Іблісу) під час царювання (пророка) Сулеймана. Але звичайно (пророк) Сулейман не був невірним (він ніколи не займався чаклунством і заклинаннями як на нього намовляли), а шайтани (самі) були невірними, навчаючи людей чаклунству. І (іудеї також ще пішли за тим), що було послано двом ангелам у Вавилоні, Харуту та Маруту. Але вони обидва (ті два ангела) не вчили нікого, поки не говорили: “Воістину, ми – спокуса, не ставай же невірним (вивчаючи чаклунство, заклинання і підкоряючись шайтанам)!” І (вони) вчилися від них, (вони навчалися у тих двох ангелів, але використовували ці знання на неправильному шляху-) як розлучити чоловіка з дружиною. Але вони (чаклуни) не зможуть зашкодити цим нікому без дозволу Аллаха (на це). І навчалися вони тому, що завдавало шкоди їм (самим же) і не приносило користі їм. І вони знали, що той, хто купував (вибирав) це (чаклунство), немає йому в Вічному житті ніякої частки (блага). Звичайно ж, як погано те (чаклунство), за що вони продали свої душі, якби вони знали!
103. А якби вони (істинно) увірували б (в Аллаха) і були б богобоязливі, то нагорода від Аллаха (була б для них) краще, якби вони знали.
104. O ті, які увірували! Не кажіть (посланнику Аллаха): “Подбай про нас,” а говоріть: “Подивися на нас!” (Коли на нього вважаєте), і слухайтесь (того, що велів вам Аллах). А для невірних (які знущаються над пророком) – покарання болісне!
105. Не хотіли б ті з людей Писання які не вірують і багатобожники (через заздрість свою і ненависть), щоб вам посилалося благо (одкровення, знання, допомога) від вашого Господа. А Аллах відзначає Своєю милістю, кого забажає, адже Аллах володар великої щедрості (великої милості).
106. (Якщо) Ми скасовуємо (яке-небудь) знамення або ж робимо так, щоб забули його, (тоді) Ми наводимо краще або подібне до нього. Хіба ти (о пророк Мухаммед) не знаєш, що Аллах владний над усім сущим (Аллах над будь-якою річчю могутній)?!
107. Хіба ти не знаєш, що воістину (тільки) Аллаху належить (вся) влада над небесами і землею (і управляє Він всіма творіннями)?! І немає у вас, крім Аллаха, ні покровителя, ні помічника?
108. Або ж ви (о люди) хочете просити вашого Посланника (пророка Мухаммеда), як (сини Іcраїля) просили раніше Мусу (задавали йому зайві питання і просили від нього чудеса)? І (знайте, що) якщо хто замінить невір’ям віру (і стане невірним), той збився з правильного шляху.
109. Багато з людей Писання (з іудеїв і християн) хотіли б звернути вас після вашої віри в невірних, через заздрість в них самих, після того як ясна стала їм істина (Іслам). Вибачте (їх, не дорікайте їх через гріхи) і відверніться (від них), поки не виявить Аллах своє веління, воістину, Аллах владний над усім сущим (Аллах над будь-якою річчю могутній).
110. І робіть молитву (намаз) і давайте (роздавайте) милостиню (закят). Те благо (добро), що ви приготуєте для самих себе, (все) це знайдете у Аллаха (отримаєте за це нагороду Вічного життя). Воістину, Аллах бачить ваші діяння (все, що ви робите).
111. І кажуть вони (іудеї і християни): “Ніхто ніколи не увійде в Рай, крім тих, хто є юдеєм або християнином”. Це – їхні мрії. Скажи (о Пророк): “Покажіть ваші (доводи) докази, якщо ви правдиві (в своїх твердженнях)”.
112. Так! Хто присвятив себе Аллаху (хто повністю підкорився Аллаху), вчиняючи добро, то його нагорода у його Господа (такі люди увійдуть в Рай), і не буде страху над ними, і не будуть вони сумні (в цьому мирському житті і у вічному житті).
113. Іудеї кажуть: “Християни – ні на чому (не на істинному шляху)”. А християни кажуть: “Іудеї – ні на чому (не на істинному шляху)”. І (при цьому) вони читають Писання (Тору і Євангеліє). Так само говорять (повторюють) подібне до їх слів (про мусульман) ті, які не знають (істини). Аллах же розсудить між ними в День Воскресіння щодо того, в чому вони розходилися (і віддасть кожному відповідно до його діянь).
114. І хто ж більше нечестивець (несправедливий), ніж той, хто забороняє в мечетях Аллаха (місцях поклоніння Аллаху) згадувати Його ім’я (щоб відбувалися там молитви), і (хто) намагається зруйнувати їх (закриваючи або перешкоджаючи вірянам входити в них)? Їм (нечестивцям) слід було б входити туди тільки з (почуттям) страху (що їх спіткає покарання за це). Для них в (цьому) світі – ганьба (і приниження), а в майбутньому (світі) для них – великі муки.
115. І схід, і захід належать (тільки) Аллаху. І куди б ви не повернулись (звернулися), там (побачите) знамення Аллаха (- в будь якому напрямку могутність Аллаха). Воістину, Аллах всеосяжний, знає (все).
116. І сказали (вони – деякі невірні): “Взяв Аллах для Себе дитину”. Пречистий Він (Йому – Аллаху не властиві будь-які недоліки)! Так, Йому належить все, що на небесах і на землі! Всі Йому підкоряються (всі знаходяться в Його володінні і під Його керівництвом)!
117. (Аллах -) Творець небес і землі. І коли він вирішить, якусь справу (щоб вона здійснилося), то Він тільки скаже їй: “Будь!” – і вона (відразу ж) буває (здійснюється).
118. І (так) говорять ті, які не знають: “Якби заговорив з нами Аллах (і сказав би, хто є Його посланником) або прийшло б до нас знамення (про те, хто посланник Аллаха)”. Так говорили і ті, (деякі) які були до них, подібне їх словами, (як) схожі серця їх. А aдже Mи вже ясно виклали знамення для людей, які переконані (для тих хто вірує).
119. Воістину Ми послали тебе (о Мухаммад) з істиною, добрим вісником (радістю для вірян) і увещателем (попередженням невірним), і ти (після доведення до них істини) не будеш опитаний (не несеш відповідальності) про мешканців вогню (Ада).
120. І ніколи не будуть задоволені тобою ні іудеї, ні християни, поки ти не приймеш їх релігії. Скажи: (о Мухаммед) “Воістину, шлях Аллаха – це (єдино) прямий шлях!” А якщо ти підеш за їх пристрастями (примхами) після того як тобі явилось (божественне) знання, то не буде тобі від Аллаха ні покровителя, і ні помічника.
121. Ті, кому Ми дарували Писання, (і) читають його гідним читанням (з увагою до значення), ті (дійсно) вірують в нього. А якщо не увірують в нього (в Писання), ті, виявляться (обов’язково) зі збитками.
122. О сини Іcраїля! Пам’ятайте милість, яку Я (Аллах) надав вам, (а також про те, що) Я надав вам перевагу перед іншими народами світу (які жили в ваш час).
123. І бійтеся дня (Судного дня), коли жодна людина не прийме покарання за іншу людину (коли ніхто, ні в чому не зможе позбавити іншого), і не буде прийнято (Аллахом) заміни (яка врятує від покарання), і не буде користі від заступництва, і не буде їм надана допомога.
124. І (згадай,) як випробовував Господь Ібрахіма наказами і (як той) виконав їх (всі, тоді Господь) Сказав: “Воістину, я зроблю тебе ватажком”. (Ібрахім) Сказав: “А з моїх нащадків (кого ти зробиш ватажком)?” (Аллах) Сказав: “Мій заповіт не осягне неправедних (Божий заповіт тільки для невинних)”.
125. І ось, зробили Ми цей будинок (Каабу) зборищем для людей і безпечним місцем. Оберіть же місце стояння Ібрахіма місцем звершення молитви (намазу). Ми заповіли Ібрагіму і Ізмаїлу: “(Щоб) Очистили Мій будинок (Каабу від видимої і невидимої скверни) для здійснюючих обхід навколо нього, для тих, які знаходяться в ньому (в Каабі для молитви), для тих, які схиляються і падають ниць (читають намаз )”.
126. І (згадай, як) сказав Ібрахім: “Господи! Зроби (перетвори) це (території навколо Кааби) містом безпечним і наділи мешканців її плодами, – тих з них, хто вірив в Аллаха і в Судний день”. (Аллах прийняв його благання і) Сказав: “(Я так і зроблю,) А тим, що не увірували, Я дам в користування трохи (недовго), а потім приведу їх до покарання вогнем і це поганий кінець”.
127. І (згадай, як) Ібрахім і Ісмаїл споруджували (закладали) основи будинку (Каабу і з благанням звернулися до Аллаха): “(О) Господи наш! Прийми від нас (цей будинок), адже воістину Ти – все чуєш, все знаєш.
128. (О) Господи наш! Зроби нас (двох) відданими тобі, і з нашого потомства – громаду, вірну тобі, і покажи (вкажи) нам обряди поклоніння, прийми наше покаяння (звернися до нас), воістину, Ти – пробачаєш і Милосердний.
129. (О) Господи наш! Обирай (пішли) посланника їм (нашим нащадкам) з них (же самих), який прочитає їм Твої знамення, і навчить їх Писанню і (божественній) мудрості, і очистить їх (від гріхів), воістину Ти – Великий, Мудрий!”
130. А хто відвернеться від віри Ібрахіма (хто залишить єдинобожжя), крім того, хто зробив себе дурнем?! І звичайно Ми обрали його вже в (цьому) світі (Аллах зробив пророкa Ібрахіма Своїм другом), а в майбутньому (світі), він буде, в числі праведників.
131. І (коли) сказав йому (Ібрахіму) його Господь: “Присвяти себе (будь покірним Мені)”, він сказав: “Я присвятив себе (став покірним) Господу світів”.
132. І заповідали це Ібрахім і Йакуб своїм синам: “О сини мої! Воістину, Аллах обрав для вас релігію (віру єдинобожжя), не вмирайте ж не присвятивши себе (не ставши покірними Аллаху)”.
133. Хіба ви були свідками, коли з’явилась до Йакуба смерть?! (І) Ось (тоді) він сказав своїм синам (Йусуфу і його братам): “Чому ви будете поклонятися після мене (після моєї смерті)?” (Сини Йакубa) Сказали: “Ми будемо поклонятися твоєму богу і богу твоїх батьків, – Ібрахіма, Ісмаїла і Ісхака, – єдиному Богу, і Йому ми присвячуємо себе (підкоряємося)”.
134. Це – громада (покоління), яка вже пройшла (вже пішла, в будь-якому випадку їх вже немає), їй (цій колишній громаді) – те, що вона придбала (вам не буде зараховано нічого з їхніх діянь). А вам – те, що ви придбали, і вас не запитають про те, що робили вони (кожному віддасться за його діяння, і жодну людину не спитають за гріх іншої).
135. Вони кажуть: “Будьте іудеями або християнами – (тоді) знайдете прямий шлях”. Скажи (о Мухаммед): “Ні, (ми слідуємо) вірі Ібрахіма – монотеїста (це і є прямий шлях) і він не був з багатобожників”.
136. Скажіть (о мусульмани): “Ми увірували в Аллаха і в те, що послано нам, і в те, що послано Ібрахіму, Ісмаїла, Ісхаку, Йакубу і нащадкам (його – нащадкам Йакуба) і в те, що було даровано (послано ) Мусі і Ісі, і в те, що було даровано (послано) пророкам від Господа їх. Ми не робимо різниці між ким-небудь з них (пророків), і ми Йому присвячуємо себе (ми Йому підкоряємося і тому визнаємо всіх Його посланників)”.
137. А якщо вони увірували в те, у що ви увірували, то вони вже стали б на прямий шлях. Якщо ж вони відвернулися (від істинної віри), то вони в розладі (з послідовниками Ісламу), і Аллах позбавить тебе (о Мухаммед) від них (від їх зла), Він адже – все чує, все знає.
138. (Релігія – це ) Фарба від Аллаха («пофарбуйте» (прикрашайте) цим своє життя). Хто ж ще гарніший, ніж ті, хто («пофарбувались» (прикрасились)) фарбою Аллаха? Ось (чому) ми Йому поклоняємося.
139. Скажи (їм): “Хіба ви станете сперечатися з нами щодо Аллаха? Адже Він – наш Господь і ваш Господь (Господь всіх і всього). Нам – наші справи, вам – ваші справи (кожен сам відповідає за свої вчинки). І ми вірні Йому (Аллаху)”.
140. Або ви скажіть, що Ібрахім, і Ісмаїл, і Ісхак, і Йакуб, і нащадки (його – нащадки Йакуба) були іудеями або християнами? (Адже ці пророки жили ще до того, як з’явилися іудаїзм і християнство.) Скажи (їм, о Мухаммед): “Ви більше знаєте або Аллах (якої віри вони дотримувалися)? І хто ж більше нечестивий від того, хто приховав наявне у нього від Аллаха свідоцтво? Аллах адже знає те, що ви творите”.
141. (Але) Це – громада (покоління), яка вже пройшла (вже пішла, в будь-якому випадку їх вже немає), їй (цій колишній громаді) – те, що вона придбала (вам не буде зараховано нічого з їхніх діянь). А вам – те, що ви придбали, і вас не запитають про те, що робили вони (кожному віддасться за його діяння, і жодну людину не спитають за гріх іншої).