Роздуми про Ашуру
Стаття 1
“Скажи: чи рівні сліпий і зрячий? Чому ж ви не розмірковуєте?”
(Священний Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 50)
Немає жодного сумніву в тому, що око є однією з найцінніших дарованих людині благ, якими наділив її Аллаг. Наемає потреби багато говорити про це. Око дає нам можливість бачити все живе і неживе у зовнішньому світі. Проте саме по собі воно здатне сприймати лише те, що перебуває на поверхні й доступне зорові, але цього недостатньо для осягнення істини. Для цього побачене необхідно пропустити крізь притаманне людині мислення, і лише після цього воно може бути осмислене. Адже істина осягається не лише зором, а й мисленням.
Іноді людина, навіть будучи позбавленою зору, здатна досягти істини, аналізуючи інформацію, отриману через слух або інші органи чуття, за допомогою мислення. Очевидно, що для пізнання істини не має значення, бачить людина фізичними очима чи ні. Завдяки мисленню людина може відкрити очі свого серця і побачити істину, а саме це є головною умовою досягнення духовної досконалості, заради якої вона створена.
Повстання Імама Хусейна в день Ашури показало людям необхідність мислення і те, що лише цим шляхом можливо дійти до істини. Попри всю свою велич, навіть наука не приносить користі у пізнанні істини, якщо вона не розвивається через мислення. Вчені, чиє бачення істини було затьмарене і які своїм знанням завдавали шкоди людству, стали жертвами саме тієї науки, яка не була оживлена мисленням.
Історія Кербели відкриває шлях до розв’язання найголовнішої проблеми всіх громад і, зрештою, мусульманської умми — проблеми бачення істини.
Якщо навести конкретний приклад, то однією з причин забуття події Ґадір-Хум і того, що божественне веління, проголошене там, не було повністю втілене у свій час, є саме це — відмова від мислення і нездатність осягнути очевидну істину, свідком якої ти є.
Якби понад сто тисяч віруючих, які стали свідками цієї події, трохи замислилися і напружили свій розум, використовуючи мислення, вони усвідомили б значення слів Пророка, що походили з Божественного Одкровення, і стали б на бік істини.
Нерозуміння події Ґадір-Хум і нездатність побачити істину, що містилася в ній, призвели до того, що Омейяди встановили свою владу над мусульманами, а з приходом до влади Язида іслам вступив у надзвичайно небезпечний етап. Цього разу бездумність мусульман і їхнє віддалення від мислення могли призвести до втрати сутності ісламу та зникнення його духовного буття як релігії.
Імам Хусейн, пожертвувавши собою, своєю родиною та найближчими сподвижниками, вплинув на мислення людей, пробудив їхню совість і привів у рух їхній розум. Зрештою мусульмани прокинулися і, принаймні, усвідомили цю істину: якщо халіфат є ісламським, то чому на його чолі стоїть Язид? А якщо це не ісламський халіфат, то чому ми повинні присягати Язиду?!
Так, завдяки усвідомленню цієї істини відкрився шлях справжнього ісламу. Жертва була важкою, але це реальність: коли людина не користується мисленням, істина опиняється за завісою. Щоб зняти цю завісу, відкрити істину і зберегти правильний шлях, прихильники цього шляху приносять себе в жертву, аби інші не збилися з нього.
Насправді саме в цьому полягає божественна місія Імама — берегти релігію, істину та правильний шлях, щоб люди могли користуватися цим і рухатися до досконалості. Імам є тим, хто оберігає все це, навіть якщо за це доводиться платити власним життям…
“Скажи: чи рівні сліпий і зрячий? Чому ж ви не розмірковуєте?”
(Священний Коран, сура «Аль-Ан‘ам», 50)
Цей аят дуже просто пояснює нам значення мислення: якщо ви не користуєтеся ним, то між зрячим і сліпим майже не буде різниці. Для осягнення істини достатньо мислити.
Намiк Бабаханов