Роздуми про Ашуру

Стаття 2

“Невже серед вас немає нікого, хто досяг «рушду» (досконалості розуму) і стримав би вас від гріха?!” (Священний Коран, сура «Худ», аят 78)

Одним із найбільших і безцінних дарів, якими Аллах наділив Своїх рабів, є здатність і сила відрізняти добро від зла, пряме від кривого, істину від брехні. Людський розум сам по собі здатний упоратися з усім цим. Звичайно, наскільки людина скористається цією дарованою Богом силою і здатністю, а також чи скористається нею взагалі, залежить від неї самої.

Всевишній нікого не позбавляє розуму. Людина від народження наділена розумом. Просто є люди, які користуються своїм розумом, а є ті, хто ним не користується.

Користуватися розумом людина починає з мислення. Ті, хто розмірковує над своїми вчинками, над подіями, що відбуваються, над кроками, які збирається зробити, і діє, попередньо все обдумавши, користуються своїм розумом. Мислення — це робота розуму над певною темою: згадування, порівняння, планування та формулювання висновків є різними формами мислення.

Вищим ступенем мислення є глибоке розмірковування. Це системна і глибока форма думки. Це прагнення досліджувати, розуміти, робити висновки та досягати істини. Воно є глибшим за звичайне мислення.

Ще вищим ступенем є мудрість. Це вміння осмислювати події, осягати їхні зовнішні й внутрішні сторони, розуміти їхні причини та цілі, а також правильно й доречно застосовувати набуті знання.

Ступенем, що перевершує навіть мудрість, у Священному Корані та хадисах називається «рушд». Рушд — це найвищий ступінь досконалості розуму, коли людина не лише пізнає істину, а й перетворює її на основу свого характеру та способу життя. Це вже вершина розуму, межа його досконалості. По суті, досягнення розумом досконалості перетворюється на досконалість вчинків.

Дуже важливо вміти відрізняти істину від брехні, а після цього ставати на бік істини та практично слідувати її шляхом. Проте чимало й тих, хто, розрізняючи істину і брехню, усе ж стає на бік брехні. Більше того, недостатньо просто перебувати на боці істини. Головне — залишатися на її шляху до кінця, не зрадивши її, а точніше — завершити своє земне життя, зберігши вірність істині. Чим ближче людина підходить до вершини розуму — «рушду», тим ясніше вона бачить Істину і тим твердіше здатна стояти на її боці.

Як уже було сказано, наявність розуму в людині є природною і вродженою, адже розум є одним із проявів душі. Це зовсім не означає, що сама лише наявність розуму вже дозволяє людині відрізняти істину від брехні. Ця здатність закладена в ній потенційно, але скористатися нею чи ні — залежить від самої людини. Лише використовуючи свій розум, людина здатна досягти вершини.

Упродовж усього життя, до самого його кінця, людина повинна користуватися своїм розумом і постійно рухатися до вершини. Людина пізнає Бога, Його шлях — релігію, а також Його посланців саме за допомогою розуму.

У Священному Корані про рушд та його різні прояви йдеться в багатьох аятах. Іноді слово «рушд» вживається у значенні правильного шляху та істини. Тим самим Аллах ясно вказує, що дарував людині цю силу для того, щоб вона вільно знаходила істину. Тому інколи рушд називається іменем свого результату.

Оскільки людський розум та інтелект володіють такою силою, у релігійній літературі розум нерідко називають внутрішнім пророком. Саме тому Священний Коран приділяє таку велику увагу мисленню та глибокому розмірковуванню.

Якщо людина не мислить, далека від глибокого розмірковування і задовольняється лише думками та словами інших, вона не досягне ступеня рушду. У результаті вона не зможе відрізнити істину від брехні; а якщо навіть і зможе, то не зуміє стати на бік істини. А якщо й стане на її бік, то може не зберегти їй вірність до кінця: або відступить, або зрадить.

Трагедія Кербели має безпосередній зв’язок із розумом і мисленням. Людина, яка користується своїм розумом, мислить і віддається глибокому розмірковуванню, розуміє, яким жахливим злочином є вбивство мусульманами онука власного Пророка. Якби ті, хто здійснив трагедію Кербели, не зробили свій розум бранцем пристрастей і мирських інтересів, вони б замислилися над тим, чому Імам Хусейн підняв своє повстання, відрізнили б істину від брехні, стали б на бік істини — на бік Імама — і запобігли б цій трагедії.

Осмислити трагедію, пережиту Імамом Хусейном у день Ашури на землі Кербели, зрозуміти шлях каравану з Медини до Кербели, потім до Куфи та Шаму, а згодом знову до Кербели й Медини, зрозуміти загалом повстання Імама Хусейна — усе це потребує рушду, мудрості, глибокого розмірковування і, щонайменше, мислення.

Ті, хто скоїв цей злочин, були людьми, які не змогли належним чином скористатися даром розуму і пішли не за розумом, а за своїми пристрастями та мирськими інтересами. Розум закликав їх до істини, але вони, навіть побачивши її, не пішли за нею.

І сьогодні ситуація змінилася не надто сильно. Люди мислення і глибокого розмірковування не виступають проти трагедії Кербели та тих, хто оплакує її. Адже Кербела — це не просто історична подія, а школа, де істина остаточно відокремилася від брехні.

І ті, хто вчинив трагедію Кербели, і ті, хто сьогодні не бажає її зрозуміти, стикаються з однією й тією самою небезпекою — небезпекою не скористатися належним чином даром розуму. Людина, яка користується розумом, мислить і рухається до рушду, ясніше бачить істину, тримається подалі від гріха і прагне твердіше стояти на шляху правди.

Кожен крок подій Кербели змушує людину замислитися, занурює її в роздуми та пробуджує даровану Аллахом силу і здатність відрізняти істину від брехні. У кінцевому підсумку це приводить людину до рушду.

Імам Хусейн підняв повстання, щоб покласти край безпечності громади, яка, відмовившись від мислення і роздумів, опинилася на межі втрати своєї релігії. Він піднявся заради того, щоб люди самі думали, розмірковували, відрізняли істину від брехні, бачили правильний шлях і постійно рухалися вперед.

Коротко кажучи, повстання Імама Хусейна — це те, що відокремлює істину від брехні. Але для цього необхідно користуватися розумом, мислити й віддаватися глибокому розмірковуванню.

Хоча всі люди мають потенціал досягти рушду, на практиці це вдається не кожному. Проте людина, використовуючи свій розум, здатна піднятися до найвищих ступенів мислення та осягнути багато істин.

Віддаленість від мислення може позбавити людину найбільшого божественного дару. Якщо людина не користується розумом — здатністю відрізняти істину від брехні, — вона може рухатися не до мети свого створення, а в протилежному напрямку. А це означає бути мертвою ще за життя. Тим часом Аллах створив людей для того, щоб вони жили навіть після смерті.

У Священному Корані пророк Лут, намагаючись утримати свій народ від гріха, нагадує їм саме про цей божественний дар: “Невже серед вас немає нікого, хто досяг «рушду» (досконалості розуму) і стримав би вас від гріха?!” (Священний Коран, сура «Худ», аят 78)

Тобто людина, здатна відрізняти істину від брехні, добро від зла, дозволене від забороненого, перебуває на правильному шляху. Першим ступенем цього шляху є розум і вміння користуватися ним. Людина, яка розвиває свій розум і веде його до досконалості, ясніше бачить істину, тримається подалі від гріха і не так легко збивається з правильного шляху. Сенс життя полягає не просто в наявності розуму, а в тому, щоб цей розум діяв.

Намік Бабаханов