Характеристики дванадцятого імама, його світлості Махді, містяться в переказах сунітського і шиїтського походження. Ось деякі з них.
Його світлість – нащадок Пророка, Алі, Фатіми і Хусейна. Він дев’ятий нащадок імама Хусейна, і шостий – імама Садика, і четвертий – імама Ризи, і син Хасана Аскарі. У нього два періоди відсутності, або, точніше кажучи, утаєння від очей. Перше – нетривале, друге – дуже тривале. Друга відсутність настільки тривала, що ті, чия віра неміцна, поступово почнуть сумніватися. Життя його світлості буде дуже довгим. Коли він з’явиться, запанують справедливість і правосуддя і в усьому світі встановиться божественна влада. Ці та інші прикмети, що містяться в сотнях шиїтських і сунітських переказів, наведені з тим, щоб люди розпізнали тих, хто видає себе за Махді Обіцяного, не піддалися на їхніх обман і не збилися з праведного шляху.
Дванадцятий імам Махді народився в 255 або 256 році хіджри в місті Самарра. До 260 року багато хто бачив його світлість в дитячому віці в будинку його батька, імама Хасана Аскарі, і могли спостерігати в ньому ознаки величі і особливості імама. Сам імам Аскарі в межах дозволеного нагадував людям про імамат свого сина.
З 260 року, коли помер високоповажний імам Аскарі, його світлість зник (оскільки аббасидські халіфи мали намір вбити його і докладали всіх зусиль, щоб заарештувати його світлість). Тим часом протягом сімдесятирічного терміну, названого малою відсутністю, зв’язок шиїтів з його світлістю не припинявся. Так було тому, що впродовж цього часу чотири людини, одна заодною, були призначені його світлістю своїми особливими представниками – до них зверталися люди, до них доводили свої науково-релігійні потреби і отримували гідні відповіді. З 329 року, коли помер четвертий особливий представник, почався період великої відсутності. На цей період його світлість не призначив особливих представників і передав владу над людьми великим факіхам (ісламським законознавцям) і релігійним вченим, щоб з їхньою допомогою люди могли пізнавати релігійні закони.
З моменту початку великої відсутності минуло вже більше тисячі років, і шиїти чекають появи його світлості, втілення божественної справедливості і правосуддя, щоб він поклав край нещастям мусульман і повів їх шляхом щастя та істинного ісламу.
Чекання імама Епохи зовсім не означає, що мусульмани повинні сидіти склавши руки в очікуванні його приходу і нічого не робити для досягнення цілей ісламу. Навпаки, як завжди говорили великі ісламські вчені і богослови, всі мусульмани і шиїти за будь-яких умов зобов’язані всіма силами сприяти поширенню ісламської освіти, в межах своїх можливостей протистояти злу і порокам. Усі мусульмани повинні намагатися забезпечити передумови для торжества справедливості, тобто так виховати суспільство, щоб усі бажали її, і якщо зараз у світі панує зло і насильство, необхідно всім разом боротися з ними. Так, кожен мусульманин зобов’язаний бути самовідданим в ім’я віри й ісламу і завжди бути готовим зустріти Махді Обіцяного, щоб встати в один ряд із ним.
Як йшлося вище, його світлість імам Епохи відсутній з 260 року хіджри і донині. Час його появи серед нас нікому невідомий, і ми повинні спростовувати слова кожного, хто буде називати дату його появи.
Так, у той день, коли зло і насильство досягнуть апогею, коли люди більше не захочуть миритися з ними і зажадають істинної справедливості, тобто коли зміниться їхній спосіб мислення і Господь Всевишній вважатиме потрібним і корисним прихід його світлості, – його світлість з’явиться і перетворить світ в ідеальне місце і райський квітник.