Був четвер десятого року по місячній хиджрі і минуло рівно вісім днів зі свята жертвопринесення, раптом Пророк доручив своїм супутникам зупинитися і розбити табір під Сонцем, що палить, і в неживій пустелі під назвою Гадир Хум.
Пророк дав вказівку всім готуватися почути нове одкровення, отримане від Господа, яке було викладено у вигляді довгої проповіді. Тому люди почали готувати сходинку з верблюжих сідел і пророк піднявся і підніс хвалу Всевишньому і звертаючись до людей зволив сказати: «Я дуже скоро відповім на заклик свого Господа і покину вас. На мені лежать обов’язки, як і на вас лежать обов’язки. Як ви свідчитимете про мене?».
Люди голосними вигуками сказали: «Ми свідчимо, що ти виконав свою місію, наставляв нас і докладав усіх зусиль для нашого настанови. Хай нагородить тебе Аллах найкращою винагородою».
Потім його світлість продовжив: «О люди, чи ви свідчите про єдність Господа і що я Його раб і посланець? Що рай і пекло істина, що Аллах воскресить мертвих і все це істина? Люди відповіли: «Так, ми свідчимо, що це істина». Пророк сказав: «Господи, будь свідком».
Далі його світлість продовжив: «О люди! Чи ви чуєте мій голос?». Відповіли: «Так!». Тоді в пустелі запанувала тиша і нічого, крім наспівів вітру, не порушував її. Пророк продовжив: «О люди, будьте уважні до двох коштовностей, які я залишаю після себе». Хтось із натовпу спитав: «Що за дві коштовності?».
Пророк відповів: «Одна з них – Книга Аллаха, що простягається від небес до землі. Тримайтеся міцно за Книгу Аллаха і не випускайте її з рук, щоб не впасти в оману. Інша коштовність – моя родина (Ахль аль-Бейт). Всевишній Аллах сповістив мене про те, що ці дві коштовності ніколи не відокремляться одна від одної, поки не приєднаються до мене біля райського джерела. Не випереджайте їх і не відставайте від них, бо ви загинете тоді».
Раптом люди побачили, як пророк озирається на всі боки, ніби шукає когось. І як тільки він побачив Алі (мир йому!) взяв його руку і підняв її вгору, і люди впізнали в ньому непереможного воїна Ісламу, Алі. Тоді пророк хотів сказати: «О люди! Хто ближче до віруючих, ніж вони самі до себе?». Люди відповіли: «Бог і Його Посланець знають краще за нас». Пророк сказав: «Воістину, Аллах мій король, а я правитель правовірних, і я для правовірного ближче, ніж вони самі до себе». Далі Пророк зволив сказати: «Для кожного, кому я є повелителем, Алі є його повелителем». Ці слова пророк повторив три рази, за деякими переказами чотири рази. Він закінчив свою проповідь, з облич і голів пророка, Алі та людей лився піт. І не встигли люди розійтися, як зійшов Ангел Одкровення і прочитав пророку (хай благословить Аллах його та сімейство його!) наступний аят: «Сьогодні зневірилися у вашій релігії ті, які не увірували. Але ви не бійтеся їх, а бійтеся мене. Сьогодні я довів до досконалості релігію для вас, завершив свою милість, і задовольнився Ісламом як релігією». Сура “Трапеза”, аят 3). Пророк сказав: «Великий Аллах! Він завершив послання релігії і сповна явив свою милість. Господь задоволений моєю пророчою місією та керівництвом Алі після мене».