Фуру ад-дін

Фуру ад-дін — це практичні приписи релігії. Якщо усуль ад-дін є корінням релігійного дерева, то фуру ад-дін — його гілки, що виростають із цього коріння. Іншими словами, людина спочатку приймає віру в Аллаха, Його справедливість, пророчість, імамат і загробне життя, а потім виявляє цю віру у своєму практичному житті через свої вчинки та поведінку.

Фуру ад-дін прийнято поділяти на десять основних принципів. Однак практичні приписи Ісламу охоплюють значно ширше коло питань; тут наведено лише найважливіші з них.

1. Намаз (салят)

Намаз — основне щоденне поклоніння, яке здійснюється з метою поминання Аллаха та поклоніння Йому. Молитва сприяє духовному вихованню людини й утримує її від поганих вчинків. Вона також є виявом вдячності людини своєму Господу за даровані Ним блага.

2. Саум (піст)

Саум — дотримання посту протягом місяця Рамадан на знак покори велінню Аллаха. Піст виховує в людині терпіння, силу волі та богобоязливість.

3. Хумс

Хумс — відрахування визначеної частки з тієї частини доходу, яка відповідно до норм ісламського права підлягає такому відрахуванню у передбачених шаріатом випадках. Хумс є фінансовим зобов’язанням, пов’язаним із соціальними та релігійними цілями.

4. Закят

Закят — відрахування встановленої шаріатом частини певних видів майна та багатства на користь нужденних, а також на передбачені релігійні цілі. Закят зміцнює принципи соціальної відповідальності та економічної справедливості.

5. Хадж

Хадж — паломництво мусульманина, який має таку можливість, до Мекки для відвідання Кааби та здійснення встановлених релігійних обрядів. Хадж є одним із найвеличніших проявів єдності та рівності мусульман.

6. Джихад

Основне значення слова «джихад» — докладання зусиль, прагнення та боротьба на шляху Аллаха. Це поняття, зокрема, охоплює боротьбу людини з власними пристрастями та зусилля, спрямовані на захист істини. Джихад поділяється на два основні види.

Перший — малий джихад, під яким розуміється збройний захист від агресії та загарбників, зокрема захист своєї країни, землі, релігії, честі та інших цінностей.

Другий — великий джихад, який вважається найскладнішою формою боротьби. Він полягає в боротьбі людини з власними пристрастями, забороненими бажаннями та гріховними схильностями.

7. Амр биль-маруф

Заклик до добра, благих справ і правильної поведінки. Людині недостатньо самій бути доброчесною; вона також повинна прагнути поширювати добро та моральність у суспільстві.

8. Нахй аніль-мункар

Утримування людей від зла, несправедливості та неправильних вчинків. Його мета полягає не в приниженні чи засудженні людей, а у збереженні добра в суспільстві та запобіганні поширенню зла.

9. Тавалля

Тавалля — це любов до Аллаха, Пророка, Ахль аль-Бейт і тих, хто йде шляхом істини, відданість їм та наслідування їхнього шляху.

10. Таббарра

Таббарра — це відсторонення від гноблення, неправди та всього того, що суперечить шляху Аллаха, Пророка, Ахль аль-Бейт та істині.

В ісламських джерелах тавалля і таббарра розглядаються як два взаємодоповнювальні принципи: перший виражає відданість істині та її носіям, а другий — відречення від зла та явищ, що протистоять істині.

Таким чином, віровчення є коренем, а практика — його гілками. Корінь — це віра, укорінена в серці людини, а гілки — зовнішні прояви цієї віри в повсякденному житті. Саме цей взаємозв’язок підкреслюється в образі дерева, який ісламські вчені використовують для пояснення співвідношення віри та практики.