9 // Урок дев’ятий

Пророцтво

Третім принципом релігії є віра в пророцтво і пророчу місію пророків, спрямованих Господом для настанови і орієнтації людей і число пророків, згідно з деякими переказами, налічує 124 тисячі.

Останнім з них, після якого не було і більше не пророків, був його світлість Мухаммад бін Абдулла, нехай благословить Аллах його і рід його, великий і вельмишановний пророк ісламу.

Необхідність пророчою місії пророків

Абсолютно ясно, що премудрий Творець світу створив цей великий світ небесцельно. Також ясно, що метою від пророцтва для Господа Всевишнього не є отримання вигоди для Нього самого, бо як сказали ми на попередніх заняттях, Господь Всевишній не має недоліків і ні в чому не має потреби, щоб створенням світу задовольнити свої потреби і вдосконалювати себе.

Тому, мета від Творіння повинна бути звернена до самих створеним і єдиною метою, яку можна уявити собі від створення світу, це вдосконалення істот і, зокрема, людини. Звідси виникає питання: як і якими шляхами відбувається всебічне вдосконалення людини?

Природно, що розвиток і вдосконалення людини без певної програми і божественного вихователя неможливо Бо, небожественного вожді і ватажки в результаті наявних у них обмежень в сенсі знань і усвідомлення дійсності не здатні належним чином керувати людиною. Вони також зважаючи на свою незахищеність від здійснення помилок не мають належної компетентності керувати людьми (за винятком того, звичайно, хто буде слідувати за божественними ватажками).

У той же час божественний вождь і ватажок зважаючи на зв’язок з божественним світом і захищеності від будь-яких помилок і гріхів може направити людей до справжнього щастя, не допускаючи в своєму керівництві ніяких помилок.

У відповідності зі сказаним вище приходимо до висновку, що програма виховання людини складається Господом Богом, який знає про всі людські потреби, обізнаного в користь і в шкоді для роду людського. Ця програма є людям з боку людей, гідних звання пророка і пов’язаних зі світом божественним.

Людина – істота суспільна

Все підтверджують думку про те, що людина-істота суспільна, тобто він не може на самоті вести своє життя і змушений жити разом з іншими людьми. Ця спільність життя створює суспільство. Безсумнівно, подібний спосіб життя в результаті взаємин людей призводить до розбіжностей і конфліктів. А коли б не правильного і справедливого закону для управління людським суспільством, то суспільство ніколи не зможе досягти щастя і досконалості.

У зв’язку з цим дуже чітко проявляє себе необхідність в правильному, стійкому і справедливому законі, який зможе захистити права особистості і суспільства. Тут слід звернути увагу що якийсь закон слід заснувати? Хто кращий засновник законів і які його умови?

Первинним умовою законодавця є поінформованість в душевних, фізичних, чуттєвих і інстинктивних особливості тих, для кого складається цей закон і подібна всебічна поінформованість не прийнятна ні для кого, крім Аллаха. Бо, Він – Творець і лише Він здатний знати про те, що відбувається в зовнішньому і внутрішньому світі людини, обізнаний про душевних, фізичних та інших його особливості. Тому, саме він може скласти закони для людини з тим, які протягом всього його життя були для нього корисні і позбавили його від знищення. Господь Всевишній представив ці закони людям за допомогою обраних видних і неопороченние гріхами людей з тим, щоб людство завдяки цим законам змогло досягти свого всебічного досконалості.

Інший роллю пророків в керівництві людьми є те, що вони являють собою перших виконавців божественних указів.Це означає, що вони крім того, що принесли людям закон божий, є вчителями та вихователями, які навчили людей виконання цих законів і самі являють собою практичний зразок цього закону з тим, щоб інші, слідуючи їх шляху, встановили закон божий на чолі програми своїх практичних дій.

З огляду на це, суспільство віруючих в Аллаха людей тієї думки, що Господь за всіх часів посилав пророка або пророків для того, щоб, навчаючи людей божественним законам, орієнтувати їх на щастя і досконалості.

Хтось запитав його св тлость імама Садика: -В чому причина необхідності пророчою місії пророків?

Його світлість у відповідь сказав: -Коли неспростовними доказами буде доведено, що ми маємо мудрого Творця і Творця, який створив нас з нічого, і буде доведено, що Бог не має матеріального існування і стоїть вище всіх своїх творінь і ніяке створене істота не може його побачити, щоб поговорити з Ним про вірність або порочності своїх дій і задати йому питання, тоді з’явиться необхідність в наявності посланників господніх, щоб направити люде й в сторону добра і щастя, висловити їм що на шкоду, а що їм на користь і в усі часи ці путівники повинні бути серед людей, щоб земля не залишалася без намісників господніх.