9) Дев’ятий непорочний і сьомий імам Казим

Його світлість, наречений при народженні Мусою, відомий під прізвиськом Казим. Його батьком був імам Садик, а матір’ю – мудра і всезнаюча Умм-Хаміде, до якої імам Садик рекомендував звертатися жінкам, охочим пізнати релігійні закони і засади. Народився імам Казим 7-го числа місяця Сафар в 128 році хіджри, досяг імамату в двадцять один рік.

Частину свого благородного життя його світлість провів у в’язниці, оскільки аббасидський халіф Гарун був незадоволений його популярністю серед народу і під різними приводами часто кидав його в темницю. У в’язниці його світлість не припиняв старанно молитися. Якось аббасидський халіф відправив до в’язниці до його світлості дуже красиву жінку як прислугу, з тим щоб Казим закохався в неї і в зв’язку з цим проти нього можна було б зняти галас, що ганьбив би його. Через кілька днів за наказом халіфа до в’язниці був відправлений підглядач, щоб дізнатися, в яких стосунках перебувають його світлість і підіслана красуня. Коли той увійшов в темницю, то побачив, що в одному кутку молиться його світлість, а в іншому – та жінка. Її відвели до аббасидського халіфа й запитали, чому вона не виконала наказ і не спокусила його світлість. Жінка відповіла: «Напучення імама Казима і його молитви справили на мене великий вплив і змінили мене (а я ніяк не змогла його змінити)».

Люди божественної віри, їхній спосіб життя і поведінка завжди справляли благий вплив на оточуючих і змінювали їх, і в той же час оточуючі ніколи не впливали на святих людей і не могли схилити їх до пороку і гріха.

Його світлість імам Казим прийняв мученицьку смерть за віру – в багдадській в’язниці поплічники аббасидського халіфа підсипали в його їжу отруту. Він помер 25-го числа місяця Раджаб в 183 році хіджри у віці п’ятдесяти п’яти років і був похований в тому ж місті на курайшитському кладовищі, яке згодом стало відоме як Казимейн. З того часу могила його світлості імама Казима є місцем паломництва мусульман, зокрема шиїтів.

З висловлювань його світлості

Той, вчорашній день якого дорівнює сьогоднішньому, тобто хто після двадцяти чотирьох годин життя не зробив жодного кроку в бік людяності й моральності, а також в ім’я досконалості релігії і побожності, – обдурений. Це означає, що він втратив частину свого капіталу і натомість не отримав нічого.
Той, сьогоднішній день якого гірший, ніж вчорашній, тобто у кого замість духовного і морального прогресу стався регрес і з’явилася схильність до пороків, – не досягне милості Божої.