Знаменита подія Гадір-Хум
Гадір-Хум – це подія, що відбулася в вісімнадцятий день місяця Зиль-хіджа 10-го року по хиджре в оазіе Гадір-Хум. Згідно з переказами, Його Світлість Мухаммад (с) разом з більш ніж 100 тисяч сподвижників виконав прощальний хадж, і в 14-ий день місяця зільхіджа покинув Мекку і відправився в Медину. Відстань між Меккою і Медіною становить приблизно 500 кілометрів. Між цими містами, в шести милях (приблизно 10 км) від берега Червоного моря розташовувалося село Джухфа. Раніше цей населений пункт мав назву “Махйаа”. Однак після того, як повінь зруйнувала її, його перейменували в “Джухфа” (арабською мовою “джухфа” означає зруйнований). У Джухфі розходилися дороги в Єгипет, Дамаск і Медіну. Саме в цій точці, перш ніж паломники роз’їхались по своїх рідних місцях, і відбулася подія Гадір-Хумми.
Коли караван досяг Джухфи, Великий Аллах послав пророкові (с) наступний аят: “Про Посланник! Звести те, що послано тобі від свого Господа. Якщо ти не зробиш цього, то ми не донесеш Його послання. Аллах захистить тебе від людей. Воістину, Аллах НЕ наставляє на прямий шлях невіруючих людей “(” Маіда “, 67).
За дві милі (приблизно 3 км) від Джухфи розташовувався оазис Гадір-Хум. Низинні місця пустелі араби називали “Гадір”. У сезон дощів тут збиралася вода, а потім, під впливом спеки, поступово випаровувалася. Нарешті, і це місце ставало частиною пустелі. Щодо походження слова “хум” є кілька припущень. Її характеризували і як власна назва, а також як “очеретяні зарості”, “місце, де тече джерело”, “колодязь, виритий у загати”. І дійсно, в Гадір-Хуме був колодязь. Його свого часу вирив прадід Пророка (с) в сьомому коліні Мура ібн Кааб.
Після послання вищенаведеного аята Пророк (с) наказав каравану зробити привал. У місці, де зупинився караван, росли п’ять величезних пустельних чагарників, звані “Героя”. Пророк (с) велів підмести під ними. Накривши один з кущів тканиною, утворили тінистий ділянку, де звели минбар з верблюжих паланкінів. Зробивши колективну молитву Зохра, Пророк (с) зійшов на цей минбар і виголосив проповідь.
Спочатку він подякував Великого Аллаха, повідомив, що незабаром покине цей світ, і ще раз повторив знаменитий хадис “сагалейн”. Його Світлість (с) нагадав, що заповідає уммі дві цінності – Коран і свій рід. Обов’язком мусульман є поважати ці дві цінності і не віддалятися від них.
Потім Пророк (с) підняв руку стояв поруч Алі ібн Абу Таліба (а) і запитав: “Люди! Хто більш гідний керувати правомірними крім них самих?”. Йому відповіли: “Про це краще знають Аллах і Його посланник”. Пророк сказав: “Аллах мій покровитель, а я покровитель віруючих і гідний вказувати їм більш їх самих. Кому покровителем є я, тому покровитель і Алі”.
Пророк (с) тричі повторив цю пропозицію, а потім сказав: “О Аллах, будь другом друзям Алі, ворогом його ворогів! Люби люблячих Алі, ненавидіти з тими, хто ненавидить його! Допомагай допомагає Алі, відвертайся від відвертаються від нього! О Аллах, куди б не звернути Алі, справедливість пересувається разом з ним! Про народ! Донесіть почуте до тих, кого тут немає! “.
Перш ніж люди розійшлися, був посланий цей аят: “Сьогодні Я для вас довів до досконалості вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас як релігії Іслам” ( “Маіда”, 3).
Потім Пророк (с) велів спорудити намет для Алі ібн Абу Таліба (а), а сам розташувався в іншому наметі. Всі мусульмани вирушили до намету Алі (а) і привітали його. Навіть дружини Пророка (с) в належній формі висловили свої привітання Алі ібн Абу Таліба (а). Ця церемонія тривала більше третини ночі.
Передають, що першими, привітав Алі ібн Абу Таліба (а), були майбутні рашідітскіе халіфи Абу Бакр і Омар ібн Хаттаб. Омар сказав: “Слава тобі, о, син Абу Таліба! Ти став моїм заступником, а також покровителем усіх віруючих чоловіків і жінок!”.
Відомий під псевдонімом “поет Пророка” Хассан ібн Сабіт з дозволу Його Світлості Мухаммада (с) там же склав і прочитав касиду “Гадір-Хум” з 10-ти бейтов.
Протягом всієї історії подія Гадір-Хум стояло в ряду достовірних переказів. Історики, вчені по хадисам, майстри тлумачення аятов Корану, філософи і поети вважали за честь для себе опис події Гадір-Хумми. Важко знайти достовірні книги по історії, хадисам і тлумаченням, в яких не описувалося б ця подія. Згідно з останніми даними, до сих пір про цю історію написано 26 книг. Такі вчені зі світовою популярністю, як Табари, Хакім Хаскані, Ібн Угдан, Абу Сад Сіджістані, Світ Хамід Хусейн Хінді присвятили події Гадір-Хум цілу книгу. В тому числі, Абу Сад Сістані в своїй книзі “Кітабуд-дірайа філь-хадисів-валайа”, що складається з 17 частин, передав подія Гадір-Хум 1300-ми документами від імені 120 сподвижників. Один з найвидатніших вчених-джафарітов XX століття Аллам Абдульхусейн Аміні з Табриза проаналізував це славне подія ісламської історії в своїй книзі “аль-Гадір”, що складається з 11 томів. У цій книзі хадис про подію Гадір-Хум передається від 110-ти сподвижників, 84 табеінов (людина, що бачила і чула сподвижників Пророка) і з книг 360 вчених, що жили в II-XIV століттях. У книзі також наведені кращі зразки віршів, присвячених темі Гадір-Хум.
Серед тих, хто переказав подія Гадір-Хум знаходяться Ашаром-мубашшарайа (згідно з поглядами Ахлі-сунни, 10 осіб, яким Пророк гарантував місце в Раю), Аббас ібн Абдульмуталліб, Абдуллах ібн Аббас, Абдуллах ібн Масуд, Аммар ібн Ясир, Абузарр, Салманов -фарсі, Асад ібн Зурара, Хузейма ібн Сабіт Зуш-шахадатейн, Абу Аййуб Ансарі, Абдуллах ібн Омар, Бара ібн Азіб, Зейд ібн Сабіт, Абу Саїд Худрі, Мігдад, Абу Хурейра, Джабір ібн Абдуллах, Зейд ібн Аргам, Анас ібн Малик , Усама ібн Зейд, Її Світлість Фатіма (С.А), мати правовірних Аїша, Уммі-Салама, Асма бинт Умейс і інші. Як видно, хадис досягає ступеня мутаватір (що не викликає сумніву). Що жив в XVII столітті єменський вчений Зійауддін Мугбілі писав: “Якщо не будемо вважати хадис про Гадір-Хум достовірним, то в Ісламі немає нічого достовірного” ( “аль-Гадір”, I, 307).
В вважаються достовірними збірниках Ахлі-сунни по хадисам “Сунанут-Тірмізі” ( “Кітабул-манагіб”, вірш 19, хадис 3713) і “Сунану Ібн Маджа” ( “Кітабус-сунна”, вірш 11, хадіси 116 і 121) наводиться хадис про Гадір-Хум. Імам Ахмад ібн Ханбал в книзі “Муснад” десятки разів повторив хадис про Гадір-Хум від різних сподвижників (Алі ібн Абу Таліб, Бурейда Асламі, Зейд ібн Аргам, Бара ібн Азіб і ін.). Імам Насаї в своєму творі “Хасаісу Амирале-мумінін Алі ібн Абі Таліб” 14 раз звернувся до хадису Гадір-Хум (хадіси 9, 12, 24, 77, 79, 80, 87, 93-96, 98, 99 і 157).
У релігійних документах день Гадір-Хум називається “Свято Алі-Мухаммада”. У Імам Джафар Садика (а) запитали: “Чи існує для мусульман-яке інше свято, крім п’ятниці, свят Фітр і Курбан?”. Імам відповів ствердно. Ставить питання запитав знову: “А яке це свято?”. Імам сказав: “Це той день, коли Посланник Аллаха призначив своїм намісником повелителя правовірних Алі (а), і сказав:” Хто вважає мене своїм покровителем, тому покровитель і Алі “. Це свято відзначається в 18-ий день місяця Зиль-хіджа” . Та людина задав чергове запитання: “А що насамперед необхідно виконувати в цей день?”. Імам Садик (а) відповів: “Постіться, моліться в той день, згадуйте Пророка Мухаммада (с) і його сімейство, даруйте їм салават. Пророк (с) заповів Алі (а) святкувати цей день”.
З творів таких відомих істориків, як Абу Рейхан Біруні, Масуді, Табари, Ібн Халлікан стає зрозумілим, що в їх часи день Гадір-Хум вважався одним з найбільших шиїтських свят. У роки правління на території Ірану та Іраку Бувейхітов (932-1062) і Сефевидов (1501-1732), а в Єгипті Фатімітов (909-1171) день Гадір відзначався як офіційне державне свято. У той день за рахунок скарбниці влаштовувалися весільні торжества, звільнялися раби, приносили жертви, а м’ясо лунало голодним (Аллам Мухаммад Хусейн Музаффар, “Історія шиїзму”, стор. 294-297).