Едвард Гібон, 1737-1794 (відомий англійський історик):
“В історії Ісламу, життя Імама Хусейна залишається унікальним, незбагненним і нікому не доступним прикладом. Без цього мучеництва, Іслам давно б зник. Він став спасителем Ісламу, і завдяки його мучеництва Іслам пустив настільки глибоке коріння, що сьогодні його неможливо знищити або навіть уявити його знищення”. (Лондон, 1911, т. 5, с. 391-392).
Томас Карлайл, 1795-1881 (британський письменник, публіцист, історик і філософ):
“Хусейн і його товариші по зброї своєю незламною вірою в Господа і гідними справами довели, що кількість зброї перед моральною силою не грає ніякої ролі. Мене захоплює перемога Хусейна над злом, незважаючи на малу кількість бійців”. (“Життя чотирнадцяти непорочних”, Кермані, с. 183)
Віктор Гюго, 1802-1885 (французький письменник, голова і теоретик французького романтизму):
“Принципи революції Хусейна стали близькі кожному мятежнику, який прагне повернути свої права у своїх гнобителів”.
Чарльз Діккенс, 1812-1870 (англійський письменник, романіст і нарисовець):
“Якщо Хусейн боровся заради особистої мети і багатств, то чому він відправився в Кербелу разом зі своєю родиною, сестрами та малолітніми дітьми? На це розум дає лише одну відповідь: він пішов на такий ризик заради ісламу”. (“Імам Хусейн і його друзі”, с. 52)
Едвард Гранвіл Браун, 1862-1926 (британський письменник і сходознавець):
“чи Є таке серце, яке не почуло б про трагедію Кербели і не заплакало б? Навіть немусульмани не можуть оскаржити чистоту мучеників, загиблих там”. (“Життя керівників”, с. 83)
Махатма Ганді, 1869-1948 (один з керівників та ідеологів руху за незалежність Індії від Великобританії):
“Я не приніс для народу Індії нових ідей. Гасло “Свобода або смерть” витік з мого вивчення героя Кербели – Хусейна, і це гасло я подарував всім індусам. Якщо ми хочемо врятувати народ Індії, то ми повинні наслідувати приклад Хусейна ібн Алі”. (“Хусейн як керівник народу”, т. 30)
Дьордь (Георг) Лукач, 1885-1971 (угорський філософ-неомарксист):
“Принципи Хусейна були зосереджені на вільному характер і були спрямовані на те, щоб зробити людей свого народу щасливими в їх житті, щоб бути в змозі протистояти радикальним правителям, які поневолили їх, і яким Хусейн протистояв з усією силою і рішучістю”.
Фрея Маделін Старк, 1893-1993 (британська мандрівниця, письменниця):
“Шиїти в усьому ісламському світі відроджують пам’ять про Аль-Хусейні і його вбивство і оплакують його в перші десять днів місяця Мухаррам… Там він розбив свій табір, у той час як його вороги оточили його і перекрили доступ до води: подробиці живі зараз, як і тоді, 1257 років тому… Не може хто-небудь з великою користю відвідувати святі міста, якщо він не знає що-небудь з історії, для кого ця трагедія вбудована в саме їх основу. Це одна з небагатьох історій, яку я не можу читати без плачу”.
Роберто Боланьо Авалос, 1953-2003 (чилійський поет і прозаїк):
“Вбивство Хусейна Язидом є найбільшою політичною помилкою, зробленої Омейядами, яка забулася, і зник її всякий знак або деталі”.
Антуан Бару, 1943 (християнський письменник з Лівану):
“Немає битви сучасної і минулої історії людства, яке здобуло би більше симпатії і захоплення, а також преподавшего більше уроків, ніж мучеництво Хусейна в битві при Кербелі”. (“Хусейн в ідеології християнства”).