Ми живемо в нову епоху, що почалася після того, як 17 грудня 2010 року в Тунісі Мухаммед Буазізі, який мав освіту інженера з комп’ютерів, але працював торговцем овочами, здійснив акт самоспалення, отримавши ляпаса від поліцейського. Ми бачимо, як один за одним падають режими, які вже ціле століття ігнорували суспільство, яким керували.
Цей процес, що не має зворотного ходу, викликав до життя новий суперечка: якщо в цих країнах буде створена демократична політична система, а до влади прийдуть руху, іменовані «ісламістськими», то як це позначиться на інших шарах суспільства і на функціонування системи міжнародних відносин? У своїй суті це спір, який аж ніяк не чужий нам. У Туреччині в зв’язку з приходом до влади партії справедливості і розвитку було висловлено чимало побоювань з приводу «втручання в образ життя».
Захід чи створив загальнолюдські цінності?
На моє глибоке переконання, головна причина таких побоювань і спорів пов’язаний з підходом Заходу і акторів, що представляють прозахідні політичні рухи, в мусульманських суспільствах. Загальнолюдські цінності вважаються нормами, створеними Заходом. Припускаючи, що цінностей і динамік місцевих товариств не існує, ці цінності в якості абсолютних і незаперечних диктуються мусульманським громадам. Але коли ви спробуєте ці цінності в незміненому вигляді прищеплювати мусульманським громадам, то побачите, що суспільства закривають себе від вас. Тому ні один із заснованих на поверхневому підході проектів «просвіти» і модернізації країн регіону не мав значущих результатів.
Умови демократії та Іслам
Великим прорахунком є те, що спори про демократію в мусульманських суспільствах ведуться на помилковій ґрунті. Якщо ви підходите до питання, проводячи порівняння Ісламу та демократії, то цей спір може перейти безглузде і безрезультативне русло, так як відбувається порівняння двох абсолютно різних за своєю суттю понять. Іслам – це засноване на одкровенні ціле, він, як релігія, охоплює всі сторони життя людини – його сьогоднішній день, минуле і вічне. Демократія ж – це лише використовувана в політиці форма правління, вона є продуктом людського розуму і схильна до змін. Якщо і можливо вести якийсь спір, то його слід було б вести в сфері поняття «мусульманська демократія».
Демократичні принципи
Демократичні принципи наступні: можливість проведення вільних виборів, верховенство права, рівність усіх перед законом, свобода совісті та віросповідання, свобода переконання, слова і друку, свобода підприємництва, право власності і т. п. Жоден з цих принципів не суперечить основним принципам Ісламу.
Ісламська модель держави
Кожному відомо, що Іслам не велить яку-небудь форму правління, кордони якої в шаріаті окреслені, а ім’я названо. Але є загальні принципи, які визначають, якою повинна бути влада. Це гарантія недоторканності п’яти цінностей, відомих як основних (віра, життя, майно, рід, розум), встановлення справедливості, совещательность, свобода, панування права і його функціонування, рівність, придушення смути, забезпечення миру і т. п.
Аллах встановив лише загальні принципи, розробити систему ж надав самим мусульманам. Створивши на основі цих принципів відповідні їх умовам системи правління, мусульмани втілюють їх у життя, докладаючи зусилля для поступального розвитку. Тому справа управління залишено людям, це «справи людські». Правління – це справа, засноване на розумі.
Співвідношення місцевого і загальнолюдського
Якщо демократія – це система, яка створена розумом, а в Ісламі форму правління надано встановлювати самим людям на основі розуму, в такому разі, ви можете сказати, що, взявши за основу досить прийнятну модель демократії Заходу, припустимо привести її у відповідність з принципами Ісламу. Але слід враховувати, що не можна говорити про однієї єдиної моделі демократії. Демократія у Франції, Німеччині, Англії, Швеції, США має свої відмітні особливості. Створюючи модель правління, ви не можете ігнорувати історичні умови регіону, його громадські і культурні цінності, релігію, самосвідомість і традиції суспільства, традиції, пов’язані з самореалізацією і оновленням. Все це має свої особливості в кожній країні.
В якості висновку хотілося б сказати: шанс поєднати свої традиції і універсальні принципи в мусульманських суспільств слід оцінювати досить високо. Треба дати можливість мусульманам створити ісламську демократію, засновану на розумі, але не суперечить одкровення.