На сьогоднішній день винахідником друкарства вважається Гуттенберг, який жив в 15 столітті. Однак в середині 11 століття китаєць Бі-Шен провів першу друк за допомогою букв, виготовлених з цегли. Видатний сходознавець Філіп Хітті в своєму творі «Коротка історія арабів» пише, що метод тиражування листи штучним шляхом був відомий мусульманам ще до цієї події. Один із секретарів еміра Андалусії відправляв в спеціальний центр тиражування документи, які писав у себе вдома. Цей центр був примітивною друкарнею, принцип роботи якої нам не відомий. Офіційні документи розповсюджувалися серед державних чиновників вже з друкарні.
В бібліотеці еміра Андалусії Хакама Другого, який правив в 10 столітті, зберігалося 600 тисяч примірників книг. Через 400 років король Франції Карл V зміг зібрати в своїй бібліотеці лише 900 книг. Французький сходознавець Готьє писав: «Якби західне Відродження не скористалася такою спадщиною Ісламської культури, як книги, папір, поштовий зв’язок, то жахливо уявити собі, в якому становищі опинився б Захід».
В середні віки мусульмани були на передових позиціях і в медицині. Ще в 13 столітті Ібн Нафис відкрив мале коло кровообігу. Однак і сьогодні це відкриття приписується Мішелю Серветусу, що жив через 300 років після Ібн Нафиса.
Ще на початку 9 століття мусульманські майстри виготовили музичні водяний годинник. Один з таких годин Харун ар-Рашид відправив у подарунок французькому королю Карлу Великому. Срібний циферблат був розділений на 12 годин. Щогодини металева куля скочувався на бронзову платформу, при цьому чувся дзвін. Рівно о 12 ж з конструкції показувалися фігури лицарів, які скоївши коло, поверталися на своє місце. Весь французький палац був вражений таким дивом.
На початку 17 століття мусульманський теолог і винахідник Шейх Бахаї побудував в Ісфахані баню, який обігрівався лише однієї свічкою. Згодом західні вчені спробували розгадати цю таємницю, але марно. Згідно з деякими даними, Шейх Бахаї використовував для обігріву самої лазні і води гази, одержувані в результаті спалювання відходів.