Найкращий спосіб представити Іслам – робити це через пророка Мухаммада (хай благословить його Аллах і вітає) і його життя. Для Заходу теж, найкращий спосіб зрозуміти і прийняти Пророка Ісламу такий же як і для мусульман: через його спосіб життя. Причому його життєвий шлях треба вивчати як сукупність різних деталей, з яких складалася його особистість, а не як низку певних подій. Важливо бачити і розуміти, що стоїть за цими подіями. Наприклад, ми знаємо, що пророк був підлітком-сиротою, що він був бідний, і ми можемо вивчати, як він вів себе в цих обставинах. Це все можна знайти у доступних нам джерелах. А ці знання у свою чергу можуть допомогти в житті сучасних людей, в тому числі на Заході. Ми повинні винести з доступного нам матеріалу інформацію, яка має значення і з духовної точки зору, і з точки зору сучасності. Саме це допоможе нам краще зрозуміти життя нашого Пророка, його почуття, то, як він ставився до своїм дружинам, дітям, – на противагу хадисам і пророчою традиція, які фокусуються на приписах релігії.
В умовах життя часів Пророка, і життям в сучасному світі протиріччя є, наприклад, відмова людини від поклоніння самому собі, що є сутністю таухида. Формула «Ля илляха илляллях» означає повернення до сутності та відмова від проходження по шляху бажань. У сурі «Йусуф» йдеться про нафсе, що закликає до скоєння зла (аль-нафс аль-аммара бісса). Ми постійно знаходимося під тиском мирських бажань, ми оточені речами, які згубно на нас впливають, тому що земні спокуси привабливими в очах людей. Суть ісламу в тому, щоб звільнити людину від самолюбних помислів. А в сучасному світі – і на Заході, і навіть в мусульманських країнах все побудовано на культурі споживання, на моду, на самовдоволення. Ось у цьому і полягає протиріччя, тому що мода будується на естетики зовнішнього, а духовність звернена всередину.
Ще один приклад суперечності. Ми живемо в епоху індивідуалізму, а це західний дискурс. Іслам ж апелює до згуртованості і справедливості. Часто кажучи про несумісність ісламу і західних цінностей постає питання про ставлення ісламу до мистецтва. У області культури, на мій погляд, принципового протиріччя між ісламською традицією і, скажімо, музикою і кіно немає, але в певних рамках, тому що етика повинна бути присутньою і в мистецтві. А сучасне мистецтво часто якраз неетично. В цьому плані дійсно цікаво, що ми могли б запропонувати у сфері розваг і мистецтва в рамках ісламської етики.
Ось з такого роду протиріччями нам доводиться мати справу. І не можна просто відмахнутися від усього західного, посилаючись на те, що це харам. Тому що не всі з цього є харамом, є і щось хороше. Тому до вирішення цих проблем треба підходити конструктивно.
В Заході в багатьох країнах положення мусульман вже незавидне. У Швейцарії, мінарети під забороною. Постійно ведуться розмови про те, що треба зупинити «ісламізацію Європи» і «ісламізацію США». Мусульман затаврували ганьбою, нас постійно піддають переслідуванням – і це відбувається не тільки в Європі, але в цілому на Заході, в Сполучених Штатах теж. Тому давно пора серйозно подумати про стратегію наших дій для заломлення ситуації.
Я нещодавно повернувся з поїздки в США, і повинен сказати, що дуже стурбований панують там настроями. Наприклад, у Вашингтоні перед готелем, де проходила наша конференція, група людей влаштовувала ходи з гаслами на кшталт «Зупиніть ісламізацію Америки» і «Іслам не переможе».І справа в тому, що є не просто люди, готові вийти на вулицю з транспарантами, а є урядові лобі, які діють проти наших інтересів, і тут є підстави для серйозного занепокоєння. Нам треба бути більш активними, альянс потрібно укладати не тільки в важкі часи і дні кризи, в якому ми опинилися сьогодні. Адже багато мусульман тільки зараз починають вибудовувати відносини з християнами, іудеями, атеїстами і агностиками – і добре, що взагалі почали. Але в довгостроковій перспективі важливо бути хорошими громадянами, брати участь у громадському житті, регулярно взаємодіяти з іншими членами суспільства, а не подавати голос тільки коли мова заходить про іслам. Потрібно зробити так, щоб наша присутність в суспільстві сприймалося в порядку речей. Позиція повинна бути така: я живу тут, я – європеєць, але це не означає, що я такий же як всі інші. До розуміння загальнолюдських цінностей я йду своїм шляхом, і я привношу в життя суспільства щось своє. При такому підході наша присутність буде помітно в загальному перебігу життя, а не в якихось надзвичайних ситуаціях, в результаті яких іслам зростається в суспільній свідомості з екстремізмом і тероризмом.
Якщо ми боїмося діалогу, то проблема в нас. Не треба боятися діалогу. А межа визначається ступенем ризику, на який ми йдемо. Якщо ви вступаєте в діалог, а в підсумку відмовляєтеся від своїх принципів, то тоді, звичайно, воно того не варто. Але мусульмани намагаються налагодити діалог не для того, щоб відмовитися від своєї ідентичності, а для того, щоб відстояти свою правоту в тому, що стосується нашого розуміння цінностей. Ми не боїмося слухати інших, ми беремо все хороше і залишаємо все погане. Ми повинні бути відкритими, як вчить нас Коран: «Ми створили вас народами і племенами, щоб ви знали один одного». Тому без взаємного обміну – ніяк.
Так, я теж вважаю, що це певна фаза у відносинах. Але не треба думати, що слідом за нею нас чекає неминучий успіх. Треба бути готовими до того, що буде потім, і пам’ятати, що ми самі робимо своє майбутнє. Згодом пристрасті вляжуться, але ми повинні зробити все, щоб не зіпсувати враження про себе.