Чому досі – вже майже 15 століття мусульмани проводять траурні церемонії щодо Імам Хусейна?

Імам Хусейн (мир йому) та його соратники є переможцями битви у Кербелі. Ця обставина доведена історією. Так, вони віддали своє життя в ім’я відродження ісламу та продемонстрували світові методи боротьби зі злом. Імам Хусейн та його вірні соратники впали мученицькою смертю під час цього великого епосу, проте навіки віків залишили глибокий слід у серцях правовірних людей та шукачів справедливості.
Оплакуючи свого імама, ті, хто дотримується жалоби, знаходять заспокоєння душі. З іншого боку, вони намагаються бути схожими на тих досконалих людей, які відзначилися в терпінні, стійкості та самовідданості. Висловлюючи скорботу сльозами на згадку шахідам, які дотримуються жалоби намагаються бути мужніми і відданими і віддалятися від негуманних вчинків.
Жалоба по імаму Хусейну (мир йому) це цілком усвідомлена і змістовна дія. Вшанування пам’яті великої людини, яка віддала своє життя на шляху відродження релігії і встановлення справедливості, створює зв’язок між тими, хто дотримується жалоби і великою особистістю, і з іншого боку виявляє огидну сутність тих, хто повстав проти імама Хусейна і створює ненависть до гніту та деспотії.
Недарма кажуть, що жалобні церемонії з імаму Хусейну (мир йому) увічнили його повстання та вчення. На сьогоднішній день ми на власні очі бачимо вплив виховних, політичних, культурних та соціальних навчань імаму на зростання свідомості суспільств. Можна сміливо сказати, що основою розвитку ісламу історія послужили ефективні чинники повстання в Кербеле.
Жалоба за імамом Хусейну увічнила пам’ять Ашури і передає з покоління в покоління послання цієї події. Таким чином, протягом історії народи ознайомилися зі значеннями наступних виразів: боротьба з гнітом, свобода, прагнення до мученицької загибелі, самопожертва, прагнення до справедливості.