4 // Урок четвертий
2. Корова («Аль-Бакара», послана в Медині) – аят: 106 – 141
106. (Якщо) Ми скасовуємо (яке-небудь) знамення або ж робимо так, щоб забули його, (тоді) Ми наводимо краще або подібне до нього. Хіба ти (о пророк Мухаммед) не знаєш, що Аллах владний над усім сущим (Аллах над будь-якою річчю могутній)?!
107. Хіба ти не знаєш, що воістину (тільки) Аллаху належить (вся) влада над небесами і землею (і управляє Він всіма творіннями)?! І немає у вас, крім Аллаха, ні покровителя, ні помічника?
108. Або ж ви (о люди) хочете просити вашого Посланника (пророка Мухаммеда), як (сини Іcраїля) просили раніше Мусу (задавали йому зайві питання і просили від нього чудеса)? І (знайте, що) якщо хто замінить невір’ям віру (і стане невірним), той збився з правильного шляху.
109. Багато з людей Писання (з іудеїв і християн) хотіли б звернути вас після вашої віри в невірних, через заздрість в них самих, після того як ясна стала їм істина (Іслам). Вибачте (їх, не дорікайте їх через гріхи) і відверніться (від них), поки не виявить Аллах своє веління, воістину, Аллах владний над усім сущим (Аллах над будь-якою річчю могутній).
110. І робіть молитву (намаз) і давайте (роздавайте) милостиню (закят). Те благо (добро), що ви приготуєте для самих себе, (все) це знайдете у Аллаха (отримаєте за це нагороду Вічного життя). Воістину, Аллах бачить ваші діяння (все, що ви робите).
111. І кажуть вони (іудеї і християни): “Ніхто ніколи не увійде в Рай, крім тих, хто є юдеєм або християнином”. Це – їхні мрії. Скажи (о Пророк): “Покажіть ваші (доводи) докази, якщо ви правдиві (в своїх твердженнях)”.
112. Так! Хто присвятив себе Аллаху (хто повністю підкорився Аллаху), вчиняючи добро, то його нагорода у його Господа (такі люди увійдуть в Рай), і не буде страху над ними, і не будуть вони сумні (в цьому мирському житті і у вічному житті).
113. Іудеї кажуть: “Християни – ні на чому (не на істинному шляху)”. А християни кажуть: “Іудеї – ні на чому (не на істинному шляху)”. І (при цьому) вони читають Писання (Тору і Євангеліє). Так само говорять (повторюють) подібне до їх слів (про мусульман) ті, які не знають (істини). Аллах же розсудить між ними в День Воскресіння щодо того, в чому вони розходилися (і віддасть кожному відповідно до його діянь).
114. І хто ж більше нечестивець (несправедливий), ніж той, хто забороняє в мечетях Аллаха (місцях поклоніння Аллаху) згадувати Його ім’я (щоб відбувалися там молитви), і (хто) намагається зруйнувати їх (закриваючи або перешкоджаючи вірянам входити в них)? Їм (нечестивцям) слід було б входити туди тільки з (почуттям) страху (що їх спіткає покарання за це). Для них в (цьому) світі – ганьба (і приниження), а в майбутньому (світі) для них – великі муки.
115. І схід, і захід належать (тільки) Аллаху. І куди б ви не повернулись (звернулися), там (побачите) знамення Аллаха (- в будь якому напрямку могутність Аллаха). Воістину, Аллах всеосяжний, знає (все).
116. І сказали (вони – деякі невірні): “Взяв Аллах для Себе дитину”. Пречистий Він (Йому – Аллаху не властиві будь-які недоліки)! Так, Йому належить все, що на небесах і на землі! Всі Йому підкоряються (всі знаходяться в Його володінні і під Його керівництвом)!
117. (Аллах -) Творець небес і землі. І коли він вирішить, якусь справу (щоб вона здійснилося), то Він тільки скаже їй: “Будь!” – і вона (відразу ж) буває (здійснюється).
118. І (так) говорять ті, які не знають: “Якби заговорив з нами Аллах (і сказав би, хто є Його посланником) або прийшло б до нас знамення (про те, хто посланник Аллаха)”. Так говорили і ті, (деякі) які були до них, подібне їх словами, (як) схожі серця їх. А aдже Mи вже ясно виклали знамення для людей, які переконані (для тих хто вірує).
119. Воістину Ми послали тебе (о Мухаммад) з істиною, добрим вісником (радістю для вірян) і увещателем (попередженням невірним), і ти (після доведення до них істини) не будеш опитаний (не несеш відповідальності) про мешканців вогню (Ада).
120. І ніколи не будуть задоволені тобою ні іудеї, ні християни, поки ти не приймеш їх релігії. Скажи: (о Мухаммед) “Воістину, шлях Аллаха – це (єдино) прямий шлях!” А якщо ти підеш за їх пристрастями (примхами) після того як тобі явилось (божественне) знання, то не буде тобі від Аллаха ні покровителя, і ні помічника.
121. Ті, кому Ми дарували Писання, (і) читають його гідним читанням (з увагою до значення), ті (дійсно) вірують в нього. А якщо не увірують в нього (в Писання), ті, виявляться (обов’язково) зі збитками.
122. О сини Іcраїля! Пам’ятайте милість, яку Я (Аллах) надав вам, (а також про те, що) Я надав вам перевагу перед іншими народами світу (які жили в ваш час).
123. І бійтеся дня (Судного дня), коли жодна людина не прийме покарання за іншу людину (коли ніхто, ні в чому не зможе позбавити іншого), і не буде прийнято (Аллахом) заміни (яка врятує від покарання), і не буде користі від заступництва, і не буде їм надана допомога.
124. І (згадай,) як випробовував Господь Ібрахіма наказами і (як той) виконав їх (всі, тоді Господь) Сказав: “Воістину, я зроблю тебе ватажком”. (Ібрахім) Сказав: “А з моїх нащадків (кого ти зробиш ватажком)?” (Аллах) Сказав: “Мій заповіт не осягне неправедних (Божий заповіт тільки для невинних)”.
125. І ось, зробили Ми цей будинок (Каабу) зборищем для людей і безпечним місцем. Оберіть же місце стояння Ібрахіма місцем звершення молитви (намазу). Ми заповіли Ібрагіму і Ізмаїлу: “(Щоб) Очистили Мій будинок (Каабу від видимої і невидимої скверни) для здійснюючих обхід навколо нього, для тих, які знаходяться в ньому (в Каабі для молитви), для тих, які схиляються і падають ниць (читають намаз )”.
126. І (згадай, як) сказав Ібрахім: “Господи! Зроби (перетвори) це (території навколо Кааби) містом безпечним і наділи мешканців її плодами, – тих з них, хто вірив в Аллаха і в Судний день”. (Аллах прийняв його благання і) Сказав: “(Я так і зроблю,) А тим, що не увірували, Я дам в користування трохи (недовго), а потім приведу їх до покарання вогнем і це поганий кінець”.
127. І (згадай, як) Ібрахім і Ісмаїл споруджували (закладали) основи будинку (Каабу і з благанням звернулися до Аллаха): “(О) Господи наш! Прийми від нас (цей будинок), адже воістину Ти – все чуєш, все знаєш.
128. (О) Господи наш! Зроби нас (двох) відданими тобі, і з нашого потомства – громаду, вірну тобі, і покажи (вкажи) нам обряди поклоніння, прийми наше покаяння (звернися до нас), воістину, Ти – пробачаєш і Милосердний.
129. (О) Господи наш! Обирай (пішли) посланника їм (нашим нащадкам) з них (же самих), який прочитає їм Твої знамення, і навчить їх Писанню і (божественній) мудрості, і очистить їх (від гріхів), воістину Ти – Великий, Мудрий!”
130. А хто відвернеться від віри Ібрахіма (хто залишить єдинобожжя), крім того, хто зробив себе дурнем?! І звичайно Ми обрали його вже в (цьому) світі (Аллах зробив пророкa Ібрахіма Своїм другом), а в майбутньому (світі), він буде, в числі праведників.
131. І (коли) сказав йому (Ібрахіму) його Господь: “Присвяти себе (будь покірним Мені)”, він сказав: “Я присвятив себе (став покірним) Господу світів”.
132. І заповідали це Ібрахім і Йакуб своїм синам: “О сини мої! Воістину, Аллах обрав для вас релігію (віру єдинобожжя), не вмирайте ж не присвятивши себе (не ставши покірними Аллаху)”.
133. Хіба ви були свідками, коли з’явилась до Йакуба смерть?! (І) Ось (тоді) він сказав своїм синам (Йусуфу і його братам): “Чому ви будете поклонятися після мене (після моєї смерті)?” (Сини Йакубa) Сказали: “Ми будемо поклонятися твоєму богу і богу твоїх батьків, – Ібрахіма, Ісмаїла і Ісхака, – єдиному Богу, і Йому ми присвячуємо себе (підкоряємося)”.
134. Це – громада (покоління), яка вже пройшла (вже пішла, в будь-якому випадку їх вже немає), їй (цій колишній громаді) – те, що вона придбала (вам не буде зараховано нічого з їхніх діянь). А вам – те, що ви придбали, і вас не запитають про те, що робили вони (кожному віддасться за його діяння, і жодну людину не спитають за гріх іншої).
135. Вони кажуть: “Будьте іудеями або християнами – (тоді) знайдете прямий шлях”. Скажи (о Мухаммед): “Ні, (ми слідуємо) вірі Ібрахіма – монотеїста (це і є прямий шлях) і він не був з багатобожників”.
136. Скажіть (о мусульмани): “Ми увірували в Аллаха і в те, що послано нам, і в те, що послано Ібрахіму, Ісмаїла, Ісхаку, Йакубу і нащадкам (його – нащадкам Йакуба) і в те, що було даровано (послано ) Мусі і Ісі, і в те, що було даровано (послано) пророкам від Господа їх. Ми не робимо різниці між ким-небудь з них (пророків), і ми Йому присвячуємо себе (ми Йому підкоряємося і тому визнаємо всіх Його посланників)”.
137. А якщо вони увірували в те, у що ви увірували, то вони вже стали б на прямий шлях. Якщо ж вони відвернулися (від істинної віри), то вони в розладі (з послідовниками Ісламу), і Аллах позбавить тебе (о Мухаммед) від них (від їх зла), Він адже – все чує, все знає.
138. (Релігія – це ) Фарба від Аллаха («пофарбуйте» (прикрашайте) цим своє життя). Хто ж ще гарніший, ніж ті, хто («пофарбувались» (прикрасились)) фарбою Аллаха? Ось (чому) ми Йому поклоняємося.
139. Скажи (їм): “Хіба ви станете сперечатися з нами щодо Аллаха? Адже Він – наш Господь і ваш Господь (Господь всіх і всього). Нам – наші справи, вам – ваші справи (кожен сам відповідає за свої вчинки). І ми вірні Йому (Аллаху)”.
140. Або ви скажіть, що Ібрахім, і Ісмаїл, і Ісхак, і Йакуб, і нащадки (його – нащадки Йакуба) були іудеями або християнами? (Адже ці пророки жили ще до того, як з’явилися іудаїзм і християнство.) Скажи (їм, о Мухаммед): “Ви більше знаєте або Аллах (якої віри вони дотримувалися)? І хто ж більше нечестивий від того, хто приховав наявне у нього від Аллаха свідоцтво? Аллах адже знає те, що ви творите.”
141. (Але) Це – громада (покоління), яка вже пройшла (вже пішла, в будь-якому випадку їх вже немає), їй (цій колишній громаді) – те, що вона придбала (вам не буде зараховано нічого з їхніх діянь). А вам – те, що ви придбали, і вас не запитають про те, що робили вони (кожному віддасться за його діяння, і жодну людину не спитають за гріх іншої).