14) Чотирнадцятий непорочний і дванадцятий імам Махді
Про пришестя Спасителя, який змінить світ і встановить у суспільстві, яке знемагає від насильства і злодіянь, справедливість і торжество правосуддя, йдеться в усіх небесних писаннях і божественних релігіях. Пророк ісламу, за багатьма переказами з шиїтських і сунітських джерел, наказував: «Коли весь світ переповниться гнітом і злодіяннями (коли людське суспільство перетвориться на суспільство хижаків), з’явиться мій одинадцятий син, чиє ім’я і конья збігаються з моїм ім’ям і коньєю «Мухаммад» і «Абу аль-Касим», покладе край всім нещастям і поширить іслам по всьому світу».
Характеристики дванадцятого імама, його світлості Махді, містяться в переказах сунітського і шиїтського походження. Ось деякі з них.
Його світлість – нащадок Пророка, Алі, Фатіми і Хусейна. Він дев’ятий нащадок імама Хусейна, і шостий – імама Садика, і четвертий – імама Ризи, і син Хасана Аскарі.
У нього два періоди відсутності, або, точніше кажучи, утаєння від очей. Перше – нетривале, друге – дуже тривале. Друга відсутність настільки тривала, що ті, чия віра неміцна, поступово почнуть сумніватися. Життя його світлості буде дуже довгим. Коли він з’явиться, запанують справедливість і правосуддя і в усьому світі встановиться божественна влада.
Ці та інші прикмети, що містяться в сотнях шиїтських і сунітських переказів, наведені з тим, щоб люди розпізнали тих, хто видає себе за Махді Обіцяного, не піддалися на їхніх обман і не збилися з праведного шляху.
Дванадцятий імам Махді народився в 255 або 256 році хіджри в місті Самарра. До 260 року багато хто бачив його світлість в дитячому віці в будинку його батька, імама Хасана Аскарі, і могли спостерігати в ньому ознаки величі і особливості імама. Сам імам Аскарі в межах дозволеного нагадував людям про імамат свого сина.
З 260 року, коли помер високоповажний імам Аскарі, його світлість зник (оскільки аббасидські халіфи мали намір вбити його і докладали всіх зусиль, щоб заарештувати його світлість). Тим часом протягом сімдесятирічного терміну, названого малою відсутністю, зв’язок шиїтів з його світлістю не припинявся. Так було тому, що впродовж цього часу чотири людини, одна за одною, були призначені його світлістю своїми особливими представниками – до них зверталися люди, до них доводили свої науково-релігійні потреби і отримували гідні відповіді. З 329 року, коли помер четвертий особливий представник, почався період великої відсутності. На цей період його світлість не призначив особливих представників і передав владу над людьми великим факіхам (ісламським законознавцям) і релігійним вченим, щоб з їхньою допомогою люди могли пізнавати релігійні закони.
З моменту початку великої відсутності минуло вже більше тисячі років, і шиїти чекають появи його світлості, втілення божественної справедливості і правосуддя, щоб він поклав край нещастям мусульман і повів їх шляхом щастя та істинного ісламу.
Чекання імама Епохи зовсім не означає, що мусульмани повинні сидіти склавши руки в очікуванні його приходу і нічого не робити для досягнення цілей ісламу. Навпаки, як завжди говорили великі ісламські вчені і богослови, всі мусульмани і шиїти за будь-яких умов зобов’язані всіма силами сприяти поширенню ісламської освіти, в межах своїх можливостей протистояти злу і порокам.
Усі мусульмани повинні намагатися забезпечити передумови для торжества справедливості, тобто так виховати суспільство, щоб усі бажали її, і якщо зараз у світі панує зло і насильство, необхідно всім разом боротися з ними. Так, кожен мусульманин зобов’язаний бути самовідданим в ім’я віри й ісламу і завжди бути готовим зустріти Махді Обіцяного, щоб встати в один ряд із ним.
Як йшлося вище, його світлість імам Епохи відсутній з 260 року хіджри і донині. Час його появи серед нас нікому невідомий, і ми повинні спростовувати слова кожного, хто буде називати дату його появи.
Так, у той день, коли зло і насильство досягнуть апогею, коли люди більше не захочуть миритися з ними і зажадають істинної справедливості, тобто коли зміниться їхній спосіб мислення і Господь Всевишній вважатиме потрібним і корисним прихід його світлості, – його світлість з’явиться і перетворить світ в ідеальне місце і райський квітник.
Чи може життя людини тривати більше тисячі років?
Вчені і дослідники вважають, що тривалість життя – не головна причина смерті. Основними причинами смерті, на їхню думку, є патології і порушення функціонування всіх або одного з найважливіших органів людського організму. Не буде цього – не буде і смерті. Якщо людина страждає важкою патологією, смерть може наступити навіть у молодому віці, в іншому випадку людина помре, досягнувши похилого віку в результаті звичайного процесу старіння. Якщо ж людина зможе вберегтися від захворювань, викликаних різними порушеннями в організмі, тривалість життя не буде приводом для настання смерті.
Кращі уми людства намагаються винайти препарати, за допомогою яких можна буде збільшити тривалість життя. Це доводить, що людина має здатність до довгожительства, але повинна робити так, щоб усунути перешкоди на цьому шляху.
Тому якщо людина, яка має здоровий розум, здорове серце, нерви, нирки, печінку та шлунок, знатиме все гігієнічні приписи і дотримуватиметься їх, буде знати особливості різних видів їжі і за необхідності застосовувати ці знання, вона без будь-яких ускладнень зможе прожити досить довге і навіть багатотисячолітнє життя.
Зрозуміло, не кожний в нинішніх умовах може бути таким, але якщо припустити, що існування такої особистості (імама) необхідне, то чому б Господу Богу не створити таку систему творіння, такі умови і знання, щоб людина могла зберігати все необхідне для тривалого життя?
Але якщо ми науковими і практичними аргументами доведемо, що існування імама Епохи необхідне, і велика тривалість життя людини можлива, і для цього потрібно лише дотримуватися всіх умов, і Господь може створити ці умови, для кого Він побажає, ми дійдемо висновку, що Господь Всевишній створив для імама Епохи всі необхідні умови, щоб життя його високоповажної істоти було тривалим.
Тому думка шиїтів, які стверджують, що дванадцятий імам народився в 255 або 256 році хіджри і до цих пір живий і житиме до тієї дати, якої побажає Аллах, не викликає жодних наукових і природних суперечностей.
Крім того, якщо тривалість життя його світлості не буде узгоджуватися із загальними законами природи, то Господь Всевишній своєю безмежною могутністю, створивши чудо, може у винятковому випадку зберегти людину на тисячі років у молодому віці.
Факіхи – наступники в період відсутності імама Епохи
Як переказано зі слів самого дванадцятого імама, в період його відсутності люди зобов’язані звертатися за роз’ясненнями з питань релігії та законів, а також щодо своїх обов’язків до видатних вчених-богословів і авторитетних, гідних наслідування богословів вищих інстанцій і в сфері фікха (фікх – мусульманська доктрина про правила поведінки – юриспруденція, а також комплекс суспільних норм – мусульманське право в широкому сенсі) дотримуватися їхніх вказівок. Абсолютно ясно, що гідні наслідування богослови і відомі релігійні вчені не мають права видавати від себе жодних фетв та указів, а повинні використовувати лише приписи Корану і укази Великого Пророка й імамів.
Якщо уважно вчитатися в коранічні вірші і перекази від непорочних імамів, можна зробити висновок про необхідність і неминучість існування в усі часи в ученні ісламу питання про релігійне керівництво.
Іслам закликає людей до зближення і співдружності, до єдності думки і дій і застерігає від конфліктів, чвар та ізоляції від суспільства.
Коран велить: «Воістину віруючі – брати» (сура «Худжарат», вірш 10) і «Тримайтеся за вірьовку Аллаха всі і не розділяйтеся» (сура «Алі Імран», вірш 103).
Відомий переказ від імама Садика: «Всякий, хто на аршин відійде від ісламської громади, назавжди обірве свій зв’язок з ісламом» (Усуль аль-кафі, т. 1, с. 403).
У 127-й проповіді «Нахдж аль-Балага» йдеться: «Завжди будьте разом з великими мусульманськими громадами, Аллах – з громадою, остерігайтеся розколу. Воістину самовільна людина – приманка для диявола».
З вищенаведених аятів і переказів видно, що іслам спрямований на об’єднання мусульман, на те, щоб вони були єдині і згуртовані. Ясно, що для втілення в життя цієї мети необхідна влада – релігійне керівництво та імамат, бо влада й імамат сприяють організованості і дисципліні в суспільстві, єдності і згуртованості людей в суспільстві, а також правильному управлінню життям суспільства.
Є переказ від імама Ризи: «Воістину імамат – хранитель релігії мусульман, мирська вигода і честь праведних. Імамат – корінь впевненого зростання і плідна гілка і прикриття для ісламу. Захист цілісності намазу (молитви), закяту (податку з прибутку на користь бідних і неімущих), посту (ураза), джихаду (священної війни), збору податків і пожертвувань, право підпису, визначення покарань, винесення указів, захист кордонів – все це покладається на імама мусульман» (Усуль аль-кафі, т. 1, с. 200).
У «Нахдж аль-Балага» йдеться: «Місце керівника рівносильне місцю нитки в чотках, яка збирає разом намистини, і якщо ця нитка обірветься, намистини розсиплються в різні боки і не можна буде зібрати їх разом».
Також добре відомий заповіт Великого Пророка: «Підкоряйтеся тому, кому Господь велів управляти справами, бо він впорядковує ісламські закони».
З вищенаведеного стає ясно, що іслам має імамат, а факіхи (ісламські законознавці) – наступники в період відсутності імама Епохи. Факіх мусульман мусить володіти такими якостями:
– бути розумним;
– бути праведним мусульманином;
– бути справедливим;
– бути здатним керувати суспільством і вирішувати проблеми мусульман;
– не мати таких рис, як користолюбство, владолюбство, жадібність, опортунізм і потурання в справах;
– бути факіхом означає знати Коран і перекази, ісламську просвіту, мораль і правознавство.