суспільстві, яке знемагає від насильства і злодіянь,
справедливість і торжество правосуддя, йдеться в усіх небесних
писаннях і божественних релігіях. Пророк ісламу, за багатьма
переказами з шиїтських і сунітських джерел, наказував: «Коли
весь світ переповниться гнітом і злодіяннями (коли людське
суспільство перетвориться на суспільство хижаків), з’явиться мій
одинадцятий син, чиє ім’я і конья збігаються з моїм ім’ям і коньєю
«Мухаммад» і «Абу аль-Касим», покладе край всім нещастям і
поширить іслам по всьому світу».
Характеристики дванадцятого імама, його світлості Махді,
містяться в переказах сунітського і шиїтського походження. Ось
деякі з них.
Його світлість – нащадок Пророка, Алі, Фатіми і Хусейна. Він
дев’ятий нащадок імама Хусейна, і шостий – імама Садика, і
четвертий – імама Ризи, і син Хасана Аскарі.
У нього два періоди відсутності, або, точніше кажучи, утаєння від
очей. Перше – нетривале, друге – дуже тривале. Друга відсутність
настільки тривала, що ті, чия віра неміцна, поступово почнуть
сумніватися. Життя його світлості буде дуже довгим. Коли він
з’явиться, запанують справедливість і правосуддя і в усьому світі
встановиться божественна влада.
Ці та інші прикмети, що містяться в сотнях шиїтських і сунітських
переказів, наведені з тим, щоб люди розпізнали тих, хто видає
себе за Махді Обіцяного, не піддалися на їхніх обман і не збилися
з праведного шляху.
Дванадцятий імам Махді народився в 255 або 256 році хіджри в
місті Самарра. До 260 року багато хто бачив його світлість в
дитячому віці в будинку його батька, імама Хасана Аскарі, і могли
спостерігати в ньому ознаки величі і особливості імама. Сам імам
Аскарі в межах дозволеного нагадував людям про імамат свого
сина.
З 260 року, коли помер високоповажний імам Аскарі, його
світлість зник (оскільки аббасидські халіфи мали намір вбити його
і докладали всіх зусиль, щоб заарештувати його світлість). Тим
часом протягом сімдесятирічного терміну, названого малою
відсутністю, зв’язок шиїтів з його світлістю не припинявся. Так
було тому, що впродовж цього часу чотири людини, одна за
одною, були призначені його світлістю своїми особливими
представниками – до них зверталися люди, до них доводили свої
науково-релігійні потреби і отримували гідні відповіді. З 329 року,
коли помер четвертий особливий представник, почався період
великої відсутності. На цей період його світлість не призначив
особливих представників і передав владу над людьми великим
факіхам (ісламським законознавцям) і релігійним вченим, щоб з
їхньою допомогою люди могли пізнавати релігійні закони.
З моменту початку великої відсутності минуло вже більше тисячі
років, і шиїти чекають появи його світлості, втілення божественної
справедливості і правосуддя, щоб він поклав край нещастям
мусульман і повів їх шляхом щастя та істинного ісламу.
Чекання імама Епохи зовсім не означає, що мусульмани повинні
сидіти склавши руки в очікуванні його приходу і нічого не робити
для досягнення цілей ісламу. Навпаки, як завжди говорили великі
ісламські вчені і богослови, всі мусульмани і шиїти за будь-яких
умов зобов’язані всіма силами сприяти поширенню ісламської
освіти, в межах своїх можливостей протистояти злу і порокам.
Усі мусульмани повинні намагатися забезпечити передумови для
торжества справедливості, тобто так виховати суспільство, щоб
усі бажали її, і якщо зараз у світі панує зло і насильство,
необхідно всім разом боротися з ними. Так, кожен мусульманин
зобов’язаний бути самовідданим в ім’я віри й ісламу і завжди бути
готовим зустріти Махді Обіцяного, щоб встати в один ряд із ним.
Як йшлося вище, його світлість імам Епохи відсутній з 260 року
хіджри і донині. Час його появи серед нас нікому невідомий, і ми
повинні спростовувати слова кожного, хто буде називати дату
його появи.
Так, у той день, коли зло і насильство досягнуть апогею, коли
люди більше не захочуть миритися з ними і зажадають істинної
справедливості, тобто коли зміниться їхній спосіб мислення і
Господь Всевишній вважатиме потрібним і корисним прихід його
світлості, – його світлість з’явиться і перетворить світ в ідеальне
місце і райський квітник.
